Коханий співачки Едіт Піаф розбився в літаку
"Від його суміші спокою і сили в мене підкошувалися ноги. Я вклонялася йому, ніби Богові. Нарешті мене любить той, хто захищатиме мене", – пише у спогадах співачка Едіт Піаф.
1947-го в житті 32-річної артистки з'являється на рік старший чемпіон Франції і Європи з боксу Марсель Сердан. Він родом із французької колонії Алжир в Африці. Обоє походять із бідних родин і самі торують шлях до слави. Жінка добре освоїла сцену, Марсель – ринг.
– Мене підкорює її шарм, талант і переконаність, що пристрасть і любов у цьому світі – понад усе. Лиш подивіться на неї, – каже Марсель, – як такий величний голос може ховатися в такій тендітній жінці?
Другові зізнається:
– Я сп'янів від кохання. Вона пролізла мені під шкіру.
Просить Едіт приховувати зв'язок від своєї дружини Марінетт. Вона з трьома їхніми синами живе у Касабланці в Марокко. Едіт погоджується.
"Треба вдовольнятися тим, що маєш, – пише вона другу Жаку Буржа. – Я прийшла в його життя надто пізно, тому поступатися треба саме мені. Інколи хочу пищати від задоволення, а часом болить серце. Коли його бачу, все налагоджується, і я краду свої шматочки щастя".
Зустрічаються в Нью-Йорку та Парижі. Піаф планує туди свої турне, коли дізнається про присутність Марселя в місті. У французькій столиці співачка купує будинок біля Булонського лісу – для усамітнення з коханим. Коли кудись їдуть, боксер лягає на заднє сидіння автівки Едіт – щоб його ніхто не бачив. Вона ходить на його матчі, а він – на її концерти. Дарує йому светри, які плете сама. Обоє вдають друзів, що об'єдналися, аби підкорити США. Журналісти звертають увагу, як в обох світяться очі на спільних виступах і як Піаф співає про хлопця, заради якого пішла б на край світу.
– Едіт – моя коханка. І лише тому, що я одружений, – Сердан не витримує пліток і скликає прес-конференцію.
Але наступного дня жодна газета не пише про скандал – з поваги до Піаф і Сердана. Едіт отримує кошик із квітами і запискою: "Від джентльменів. Жінці, яку люблять найбільше на світі".
Сердан читає комікси і "легкі" романи. Піаф вирішує побороти його простакуватість – запрошує свого вчителя Буржа. Той має познайомити боксера з класичною літературою.
– Мене змусили усвідомити, що мені бракує культури, що в житті важать не тільки кулаки, – ділиться він. – Я читаю книжки, в яких ледве тямлю, слухаю музику, від якої позіхаю. Я – селюк, але не хочу, щоб такими були мої діти. Вже не зустрічаюся з давніми друзями – в них вітер у голові.
Едіт щодня бере уроки англійської, гри на фортепіано і дає по два концерти. Майже не спить і вимагає цього від коханого.
"Він не хотів, але встав і, як ретельний школяр, процитував великий шматок із "Британіки", – пригадують гості, як співачка змусила показати, чому вона навчила Марселя. Після оплесків Едіт сказала: "Він справді добрий учень. Бачите?"
У серпні 1948-го Едіт Піаф проводить тиждень на тренувальній базі боксерів у Нормандії. Разом із Марселем гуляють квітковими полями. Грають у настільну гру "Монополію", в якій вона піддається. Обговорюють письменників.
Сердан летить до США на бій, а Едіт інкогніто – за ним. У таборі поселяється в сусідній кімнаті. Цілими днями п'є джин і плете спицями. Марсель приходить до неї щоночі, хоча тренер просить утриматися від сексу, бо "той сповільнює".
21 вересня відбувається матч за титул чемпіона світу з американцем Тоні Зейлом.
– Тоні, вбий "жабоїда"! – волає публіка.
Із кожним ударом Едіт стогне, ніби лупцюють її. Стусає капелюх чоловіка, що сидить попереду. Сердан у 12-му раунді нокаутує американця. Натовп реве.
– Ти виграв, Марселю! Ти тепер – чемпіон світу! – кричить крізь сльози Едіт.
У готелі Сердан бачить устелений пелюстками 70 троянд шлях від ліфта до його ліжка.
Наступного вечора настає зоряний час Едіт Піаф. Перед повним залом вона виконує свій репертуар англійською. Дехто з публіки у захваті залазить на столи.
"Марсель ще ніколи не відчував до неї такої близькості, – пишуть біографи. – Вчора була його черга, сьогодні – настала її".
Їдуть до парку розваг, катаються на каруселях. Люди просять заспівати "Життя в рожевому світлі". Едіт виконує.
– Те, що ти робиш, краще за те, що роблю я. Ти даєш людям радість і любов, – каже Марсель.
Едіт згадуватиме це як "найліпший комплімент від чоловіка".
Розлука через польоти Сердана до Касабланки для побачення з родиною гнітить її. Платить знайомому, аби літав туди з її листами і повертався з відповідями.
– Чи заслуговує ця жінка на щастя? – сердиться на суперницю. – Вона ж не здатна виховати дітей! Це він возить їх до лікаря. А якщо колись діти отримають хорошу освіту, то це буде моя заслуга.
Наприкінці жовтня 1949-го Марсель телефонує і каже, що скоро пливе до Нью-Йорка на бій. Едіт умовляє його летіти – щоб більше часу побути разом.
– Я так хочу повернутися в Нью-Йорк. Якби міг зробити це швидше, зробив би. Битимуся, мов тигр, – каже своїм фанам у аеропорту 27 жовтня.
Наступного дня стає відомо, що літак розбився над Азорськими островами – неподалік місця народження Марселя. Почувши про це, Едіт несамовито кричить. Друзі перекривають доступ до вікна – знають, що вона може викинутись. Хочуть скасувати вечірній концерт, але Едіт виходить на сцену.
– Сьогодні я співатиму для Марселя Сердана, – розпочинає виступ.
Після рядка "Бог об'єднає всіх закоханих" в одній із пісень – непритомніє.
Хворіє на гострий артрит суглобів. Недуга мучить її до смерті. Едіт захоплюється спіритизмом – спілкуванням із потойбічним світом і Марселем. Пише блюз "Коханий, ми побачимося на небесах".
Приймає запрошення із Марокко від дружини Марселя. Жінки починають дружити. Родина Серданів переїжджає до Парижа. Піаф береться влаштувати їхнє життя.
– Марінетт і мене змінив той самий чоловік, – каже.
Едіт Піаф проживе ще 14 років, ніколи не залишаючись без чоловіка поруч, двічі виходитиме заміж. Наприкінці життя скаже:
– По-справжньому я любила тільки Марселя Сердана.
6 днів пропрацювала 16-річна Едіт на своїй першій роботі – молокозаводі в 16-му районі Парижа. На іншому молокозаводі протрималася три дні, на третьому – один
Більшість заробленого витрачала на друзів
1915, 19 грудня в Парижі у 34-річного акробата Луї Ґассіона і 20-річної вуличної співачки Лін народилася донька Едіт Джованна. Живуть із дідом, який тренує тварин, і бабою – дресирувальницею бліх. Від батька дівчинка успадковує зріст – дорослою має 147 см. Починає хворіти і втрачає зір. Луї відвозить її до своїх батьків у Нормандію, де його мати має бордель. У дівчинки виявляють запалення рогівки ока.
1921 – відновлює зір і починає співати. Батько забирає доньку виступати з ним на вулицях Парижа. Лін кидає його. З 1930 року Едіт виходить на вулиці співати самостійно.
1931 – закохується у на два роки старшого Луї Дюпона. Народжує від нього доньку Марсель. Пара розходиться. Дівчинка помирає від менінгіту. На похорон не вистачає 10 франків. Едіт іде на вулицю, готова стати повією. Якийсь чоловік жаліє її і дає гроші. Постійно змінює партнерів, інколи має одночасно двох-трьох коханців. Її називають Мадмуазель Розбийсерце.
1935 – знайомиться із власником кабаре "Жерніс" Луї Лепле. Він вигадує для Едіт сценічне ім'я Піаф – "горобець". 1936-го його знаходять застреленим. Едіт проситься на навчання до композитора Раймона Ассо. Працює з ним три роки. Пісня "Мій легіонер" стає хітом. Піаф запрошують до найкращих мюзик-холів Парижа.
1946 – виступає разом з Івом Монтаном і Шарлем Азнавуром. Багато гастролює Сполученими Штатами, купує квартиру в Нью-Йорку. Заводить дружбу з Марен Дітріх. Заробляює шалені гроші, але витрачає їх на друзів. У її будинку в Булоні постійно живуть до десятка людей.
1952 – виходить заміж за співака Жака Пілса, з яким живе два роки. Потрапляє у дві автокатастрофи. Лікарі роблять уколи морфію, щоб полегшити біль. Стає наркозалежною, лікується.
1962 – виходить заміж за молодшого на 20 років грецького співака Тео Ламбукаса. Дає йому сценічне ім'я Сарапо – з грецької "я тебе кохаю". Не приховує, що відчуває до нього материнську любов.
1963, 10 жовтня – помирає від внутрішньої кровотечі у Граасі, Франція. Ховають Едіт Піаф на цвинтарі Пер-Лашез у Парижі. На ньому зібралося понад 40 тис. людей.
6 
35413
Коментарі