Четвер, 17 лютого 2011 14:55

Як ревізор розслідував справу про корупцію

Інженерне управління Київської фортеці в липні 1909 року очолив генерал-майор Олексій Орлов. Й одразу зацікавився земельними ділянками укріплення. Тими, що його управління в минулі роки здало в оренду приватним особам. Законом це дозволено, але чому доходи ледь дотягують до 20 тис. рублів? Генерал підрахував. В оренді перебуває 236 десятин землі. Десятина - це 2400 квадратних сажнів. Ринкова вартість кожної сажні - від 10 до 125 руб. - залежно від місцини. Отже, надходження від оренди мали б сягнути 30 млн руб. Куди ж діваються гроші?

Протягом року начальник управління намагався розібратися в спадку, що залишив попередник, відправлений у відставку. Але виявилося, що зникла не лише більшість договорів оренди, але й плани землеволодінь фортеці. Орлов надіслав рапорт до Петербурга. 1910 року до Києва прибув з ревізією сенатор Микола Дедюлін. З'ясував: підприємці не раз скаржилися у штаб фортеці, що без хабара неможливо одержати землю в оренду. Фортечні діловоди клали їхні "прошенія" під сукно й казали: "Надо ждать!" Хтось це розумів як "Надо ж дать!" - і слухняно ніс підношення. Справа залагоджувалася миттєво. А в того, хто й далі ходив із порожніми руками, питання не вирішувалося роками.

Сенатор викликав скаржників на допит. Але вони, перелякані, що втратять орендовану землю, відмовилися від заяв про хабарі. Інженер-капітан Петро Касьяндер, від якого залежали дозволи на оренду, і його підлеглий діловод Володимир Соколенко потирали руки.

Але Дедюлін не здавався. Зацікавився, чому споруди, зведені на території фортеці, ледь не розвалюються. І виявив, що виконавців будівельних робіт визначали на конкурсній основі лише про людське око: підряди давали своїм.

Ревізор викликав підрядників, притиснув. І ті зізналися, що за підряди віддячували фортечним інженерам 3-10% від суми кошторису. Ще й на кожному етапі - закупівля будматеріалів, підведення комунікацій тощо - теж мусили "підмазувати". Адже держзамовник має право контролювати всі роботи, тож міг "вставити палиці в колеса" будь-якої миті. У результаті придбану за документами якісну цеглу підрядники штовхали наліво, а будували з дешевої. Ще й порушували технологію, бо інакше у власну кишеню нічого не покладеш. Одне слово, фортеця витрачала значні суми на будівництво, але споруди зводилися казна-як. Зате інженер-капітан Петро Касьяндер нещодавно придбав чималий маєток. Припертий фактами, він таки визнав, що брав хабарі.

У червні 1911 року на лаві підсудних опинився весь особовий склад інженерного управління Київської фортеці. За винятком генерал-майора Орлова, із призначення якого все почалося. Та капітан Касьяндер уже встиг "попрацювати" - і пряником, і батогом - із підрядниками-свідками. І ті заявили суддям, що сенатор-ревізор їх неправильно зрозумів. Не було ані відкатів, ані хабарів. А сам капітан Касьяндер сказав, що на слідстві навмисно обмовив себе, щоб зробити підніжку своєму начальникові. Мовляв, хотів, щоб шефа покарали за поведінку підлеглого.

Справа розсипалася на очах. Кінець-кінцем капітанові Касьяндеру й діловоду Соколенку суд призначив сплатити штраф і піти у відставку. Решту виправдали. Сенатор Дедюлін поїхав з Києва ні з чим. Доходи інженерного управління після процесу не збільшилися.

Зараз ви читаєте новину «Як ревізор розслідував справу про корупцію». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода