Руслан Нагорнюк дев'ять місяців не міг ходити

 

Чемпіон України з саньда та універсального бою (комбінація кількох стилів бойових мистецтв. — "ГПУ") Руслан Нагорнюк, 30 років, став другим на всесвітньому чемпіонаті з традиційного ушу в Китаї. Руслан представляв напрямок ушу багуа чжан (оволодіння правильною ходою — переміщення з генеруванням особливого внутрішнього зусилля. — "ГПУ"). Захопився ним після того, як тричі зірвав спину через перенавантаження від тренувань.

Руслан родом із селища Стрижавка під Вінницею. Два роки тому переїхав до Києва.

— Уперше відчув, що тягне спину в 22 роки. На день мав по три тренування. Боротьбу чергував з акробатикою. Спина боліла спочатку несильно. Треба було одразу спинитися і піти до лікаря. Але я вже був чемпіоном України, хотів стати чемпіоном світу.

Через біль не міг тренуватися.

— Я намагався не звертати уваги, почав збільшувати навантаження. Дійшло до того, що учнів я вже тренував, сидячи на стульчику. У лікарні виявили у хребті п'ять гриж. Радили операцію, та я відмовився. Потім прийшла повістка з воєнкомату — треба йти в армію. У воєнкомат прийшов на костилях, а мені кажуть: "Хлопчик, ти косиш від армії, ти здоровий". Довелося заносити могарича.

На ноги піднявся через дев'ять місяців. До тренувань повернувся за рік. На одному із занять знову зірвав спину. Пролежав місяць.

— А через два роки прижало вже капітально. Сутки живу, другі — на крапельницях. Важко було повернути навіть голову на ліжку, підняти ногу. Поїхав у Київ, зробив операцію.

Реабілітація тривала рік.

— Важко було п'ять разів присісти, навіть раз віджатися від полу. Я жив за принципом спорту: бути найкращим, найсильнішим, першим. А треба жити за законом мистецтва: робити так, як підказує внутрішній голос, не переламувати себе.

Чотири роки тому Руслан створив у Стрижавці театр-студію сценічного бою та трюкової пластики "У-Вей". Уперше в Україні поєднав елементи бою, танцю, пластики, акробатики. Із гастролями побував у Росії, Польщі, Арабських Еміратах.

— Якби залишився у спорті, завершив би кар'єру зі ще більшими травмами. Спортсмени нашого напрямку йдуть зі спорту до 30 років. Потім одні потрапляють у банди, інші йдуть у бізнес, деякі стають тренерами. А є такі, що спиваються або йдуть на базар торгувати. Мені теж пропонували вступити до однієї з вінницьких банд. Я відмовився.

Руслан неодружений. У Києві винаймає квартиру. Тренує дітей при студії Серебрянських.

×