— Після трансплантації серця ритм життя змінився, — каже лучанка Наталія Омельчук, 28 років. — Багато обмежень було в перший рік. Уникати великого скупчення людей, не їздити в громадському транспорті, ходити тільки з маскою, щоб не підхопити інфекцію. Постійно мити руки. Не дозволені були фізичні навантаження.

10 квітня 2017 року в Індії Наталії зробили пересадку серця. Донором став 22-річний банкір, який загинув у ДТП. Із 116 кандидатів серце ідеально підійшло тільки лучанці. Батько хлопця дав згоду на пересадку органів сина ще п'ятьом людям.

На серцеву недостатність Наталія захворіла під час вагітності 2016 року.

— Застудилася, потім почався грип, переросло в пневмонію. На восьмому місяці мені зробили кесарів розтин. 40 днів боролися за життя сина, але його не врятували. Пережила сильний стрес. Спершу не мала явних ознак хвороби серця. Було важко підійматися сходами, відчувала задуху. Виникало враження, що несеш на плечах тонну зайвої ваги. Одного дня йшли з мамою вулицею й мені стало погано. Звернулися за допомогою в лікарню.

Жінку відправили в столицю на дослідження. У Національному інституті серцево-судинної хірургії імені Миколи Амосова поставили діагноз. Намагалися врятувати серце Наталії. За рік стало зрозуміло, що єдина надія — трансплантація.

— За два дні після прильоту до Мумбаю в мене зупинилося серце на дев'ять хвилин. Лікарі ледь врятували. За чотири дні зробили пересадку, — продовжує. — Перенесла три операції. Перша — щоб дожила до трансплантації, друга — сама пересадка. Після повернення з Індії була інфекція в організмі, тоді зробили третю.

Кошти на пересадку серця — 2 мільйони 600 тисяч гривень виділив МОЗ України. Близькі та родичі збирали гроші на реабілітацію.

— З Наталією познайомилася в березні 2016 року, — каже столичний кардіолог, кандидат медичних наук Валентина Шаповалова, 38 років. — Встановили діагноз "перипартальна кардіоміопатія". Це рідкісна недуга, яка виникає у здорових жінок на останніх місяцях вагітності або протягом перших п'яти місяців після пологів.

Зараз у неї показники в нормі. Існує правило — якщо перший рік після пересадки проходить без проблем, це дає гарантію на наступних п'ять років. У середньому пацієнти після пересадки серця живуть 15–17 років. Народжувати таким жінкам вже не можна. Фізично можуть завагітніти й виносити дитину, але невідомо чи народять здорову. Постійно приймають препарати, — каже Валентина Шаповалова.

Наталія розповідає, що живе звичайним життям.

— Користуюся громадським транспортом, їжджу на велосипеді та ходжу на концерти. — Єдине, чого категорично мені не можна — їсти грейпфрути. Вони знижують концентрацію препаратів у організмі. Але це не страшно, бо їх я ніколи не любила. Якщо замовляю в кафе щось, обов'язково уточнюю, чи там немає екстракту грейпфрута.

Дівчина багато ходить пішки, вантажі носить до 5 кг.

— Не можна довго перебувати на сонці. Я приймаю препарат, від якого тоншає шкіра, тому треба уникати сонячного проміння. Стараюся одягати блузи з довгими рукавами, або захищатися кремом. Купатися у відкритих водоймах можна, але слід стежити, щоб не підхопити інфекцію. Постійно дотримуюся дієти. Не вживаю свіжого хліба, жирної їжі, бобових. До 12:00 можна випити одну чашку кави. Дозволено час від часу 50 мілілітрів алкогольного напою.

Кожні 3–4 місяці проходить обстеження в лікаря.

— Щодня приймаю 24 таб­летки. Починаю з сьомої ранку й з інтервалом аж до десятої вечора. Мені рекомендовані позитивні емоції, слід максимально уникати негативу. Життя триває, я маю можливість бути з близькими та радувати батьків, — каже Наталія Омельчук.

×