"Інколи не хотілося жити. А наші медики оперувати не бралися"

 

Гормони стресу нищать суглоби

— Боліти в лівому тазостегновому почало 15 років тому. До лікарів не зверталася, боюся їх змалку. Їздила до бабок, знахарів. Якої тільки гидоти не пила, і все марно. Останні три роки стали пеклом. Не могла пройти і 100 метрів, — розповідає 39-річна Альона Католіченко із Хмельницького.

Вона обстежилася в місцевих медичних закладах. Діагностували коксартроз тазостегнового суглоба.

— Моя дамська сумочка перетворилася на аптечку, — про­довжує. — Серед ліків були сильні знеболювальні. Цього року приймала їх і вночі. Інколи не хотілося жити. Друзі радили лягати на операцію. А наші медики оперувати не бралися, бо в мене варикоз. Подруга була на лікуванні в Черкасах. Розповіла про лікаря, що береться за найскладніші випадки. Я подзвонила в Черкаси до ортопеда Вадима Шевченка й розповіла свою історію. Наді­слала йому результати обстеження. Наступного дня мене прооперували. Через 2 години зробила перші кроки. Звичайно, що одразу я не побігла. Але біль зник.

Чотири дні з пацієнткою працювали реабілітологи. На п'ятий — виписали додому.

— Вадим Вікторович дав інструкцію, як продовжувати розробляти ногу на тренажерах. Я записалася в наш реабілітаційний центр. Тричі на день роблю зарядку. Я могла би швидко ходити. Але треба поки що з ходунками, аби зміцнився протез. Свою історію лікування я описала в соцме­режах. Намагаюся достукатися до людей, щоб не затягували. Бо проблема сама по собі не зникне, — говорить Альона Католіченко.

Коксартроз тазостегнового суглоба — це поступова деформація суглоба й м'язів. Його діагностують переважно в людей після 40 років. У молодших недугу провокує порушення формування тазостегнових суглобів, уроджений вивих стегна, травми. Генетично захворювання не передається.

— Сприяє розвитку захворювання хронічний стресовий стан людини. При тривалому хвилюванні наднирники виділяють підвищену кількість стресових гормонів. Це призводить до зниження вмісту гіалуронової кислоти — природної рідини для "змазування" суглобів, — пояснює заві­дувач ортопед-травматологічного відділення Черкаської обласної лікарні 50-річний Вадим Шевченко.

Основний прояв недуги — біль у суглобі при навантаженні, що віддає в пах.

— На початковій стадії коксартрозу змінюється лише хрящ. Друга стадія — страждає кісткова структура, деформується стегнова кістка. Біль при ходьбі збільшується. На третій стадії артрозу суглоб болить навіть у спокої. Виникають переломи, бо кісткова тканина стає крихкою. В цьому випадку допоможе лише протезування.

Сучасні операції роблять міні-інвазивно, тобто через про­коли.

— У ділянці паху роблю розріз довжиною 7–8 сантиметрів. Через нього заводжу титановий протез. М'язи не пошкоджуються. Під час операції використовуємо рентген. Так хірург контролює правильне встановлення суглоба. Операція триває в середньому годину. Метод із доступом до зони "бікіні" я застосовую останній рік. Пацієнт через 3 години вже ходить із паличкою, а за кілька днів — без неї. В нашому відділенні за такою методою прооперували майже 400 пацієнтів, — каже Вадим Вікторович.

×