Ексклюзиви
Четвер, 03 травня 2007 18:27

До школи діткам із вадами мовлення краще йти в сім років

Автор: фото: Олександра СУБОТІНА
  Денис Гізун разом із логопедом київського дошкільного навчального закладу №611 Тетяною Ярош вимовляє слова. Завчити правильну артикуляцію допомагають заняття перед дзеркалом
Денис Гізун разом із логопедом київського дошкільного навчального закладу №611 Тетяною Ярош вимовляє слова. Завчити правильну артикуляцію допомагають заняття перед дзеркалом

Дитина, яка не говорить до трьох років або говорить погано, потребує допомоги логопеда. Така вада найчастіше буває після пологової травми або через хворобу мами в перші два місяці вагітності. Ще одна причина — короткий язичок.

— Його підрізають знизу, щоб дитина могла правильно формувати звуки, — пояснює Тетяна Ярош, 55 років, учитель-логопед київського дошкільного навчального закладу N611. Там готують до школи діток із вадами мовлення. — Але я до такої операції ставлюся обережно, часто відмовляю мам. Це травма для дитини. А язичок можна розтягнути з допомогою вправ.

Тетяна Василівна працює з такими дітками понад 30 років. Каже, що фізично й розумово вони розвиваються так, як однолітки. Але не говорять.

— Діти вимовляють лише кілька слів, та й то незрозуміло або частинами, — розповідає Ярош. — Їх розуміє лише мама.

Вихователька виводить дітей із групи на медогляд. Вони вітаються: "Добрий день". Говорять трохи розтягуючи склади.

— Моїм діткам по п"ять років, — каже Тетяна Василівна. — Займаюся з ними з трьох. За цей час майже всі звуки, яких не вимовляли, вже вивчили. Найважче їм даються шиплячі — "ш", "ж", "ч", "щ" та сонорні звуки — "л" та "р". На один звук дитині потрібно два місяці щоденних ігор та вправ.

Звук у нього вже у животі сидить, а вийти не може

Логопед пояснює: головне, щоб дитина почула потрібний звук у себе в голові. Лише тоді зможе повторити.

— Буває за кілька днів вловлює, — веде далі жінка. — Ми вправи поробили, вдома батьки попрацювали перед дзеркалом — і виходить. А бува під час гри звук вистрілює, а самостійно його повторити дитина не може.

Тетяна Василівна запрошує із сусідньої кімнати білявого хлопчика. 5-річний Денис Гізун довго не міг вимовити звук "р".

— Він дуже плакав, що той звук у нього вже у животі сидить, а вийти не може, — гладить Дениса по голові.

Хлопчик киває головою. Каже, що раніше не вмів розмовляти, бо був маленьким. А зараз виріс і хоче йти до школи. Щоб показати звук "р", сідає за дитячий столик перед дзеркалом на стіні кімнати. Дивлячись у люстерко, діти вчаться правильно складати губи для артикуляції звука.

— Носор-ріг, жаба, кіт, — Денис по черзі називає тварин із картинок. Іноді Тетяна Василівна зупиняє його, підправляє, показує, як треба вимовляти.

Усі звуки із вправами до них діти записують у зошити.

— Займаюся з дітьми чотири години на добу, — каже Ярош. — Я ставлю звук, а закріплюють його вихователі й батьки. Тому потрібні записи, за якими діти повторюватимуть вправи.

До загальноосвітньої школи таким діткам краще йти в сім років,  вважає Тетяна Ярош. Бо вони пізніше почали говорити та й фізично менш витривалі за однолітків. А ще радить батькам не спішити і не говорити вчителям, що дітки мали вади мови:

— Проблема зникає ще до школи. Дітки нормально вживаються в колектив і говорять, як однолітки. Навіщо їх відділяти?

Хлопці найбільше люблять вправу "мотоцикл"

Для кожного звука логопеди розробляють вправи та ігри.
Вправа "помастимо горбочки" — дитина відкриває рот і вказівним пальчиком погладжує за зубками горбочки вліво-право. Потім робить те саме язиком. Другий етап — "помастимо стелю". Рухає язиком від зубів до горла. Третій — "покусати язичок" — спочатку зубками від кінчика до спинки і назад. А потім так само губами.
— Ігри допомагають дитині мимовільно видати звук, — розповідає Тетяна Ярош. — Для звука "р" — робимо "дримбочку" — висунувши язик між губами і зубами, дитина різко видихає, щоб завібрував кінчик язика.
— Доки вони це роблять, я розповідаю про хоробрих барабанщиків і прошу їх постукати по горбочках (які перед цим дітки масажували язиком) і сказати "д-д-д-д-д". Аж раптом з-за кущів вискакують індійці і починають стріляти — др-др-др. Діти копіюють звук і у них народжується "р".
Для звука "л" — дітки наче грають на балалайці. При цьому говорять — лай-ла-ла-лай-ла-ла.
Шиплячі звуки вивчають на прикладі тварин. Витягують губки, як слоненя. Шиплять, як гусочка або шумлять, як вітер. Хлопці найбільше люблять "їздити на мотоциклі" — для звука "ж".
5-річний Назар замість твердого "ж" казав "з", а "ш" замінював на "с".
— Маш-ш-шина, — шипить Назар. — А мотоцикл каже "бжжжж-жж-жж". Ці звуки в мене свіженькі.
Тетяна Василівна пояснює — так діти називають нещодавно опановані звуки.

Зараз ви читаєте новину «До школи діткам із вадами мовлення краще йти в сім років». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода