— Виростила цього року такі качки, яких у нашому селі ніколи не було. Мало того, що ростуть швидко, так ще з'їдають усе, що бачать, — говорить Галина Присяжнюк, 49 років, із села Борова Зміївського району Харківської області. — Як десь побачать муху чи жука, відразу ловлять.

Це качки французької породи мулард. У світі їх цінують за печінку, яка сягає до півкілограма. Смаком нагадує гусячу. Качки-муларди виростають до 4 кг, а качурі — до 5. Мають біле тіло з чорними плямами на голові і спині. Дзьоб невеликий і з гострим кінцем, як у гуски. Шия довга.

— Полюбилися мені за смак м'яса. Воно не жирне, як у звичайних качок.

Вирощувати каченят-мулардів не складно. Вони спокійні, не крикливі, охайні. У перші дні життя молодняк годує тертим вареним яйцем, подрібненим зерном і травою. Через тиждень-два підмішує товченої вареної картоплі та м'якого сиру.

— Замість добавок сиплю пекарські дріжджі. Даю не більше грама на одне пташеня. З двомісячного віку ставлю качкам миску з дрібною крейдою, черепаш­ками та яєчною шкаралупою для кращого травлення.

Ця птиця не хворіє, гарно адаптується та швидко росте.

— Восени треба не пропустити обрізання крил. Бо можуть так полетіти, що й не спіймаєте. Підрізую не два, а одне. Так зможе літати, але невисоко. Роблю таку стрижку не частіше, ніж раз на рік.

Сідає на стілець і затискає качку колінами. Однією рукою розправляє пір'я на крилі і шукає махове. Воно найдовше. Для обрізання підійдуть ножиці по металу, вони відразу перерізують пір'їну, не роздрібнюючи. Відтинає у тому місці, де вона переходить у трубчасту. На 3–5 см над шкірою.

— Важливо не перестаратися і не оголити качці боки. Варто залишити частину пір'їн, які формують синє "дзеркало". Блискуча ділянка уздовж заднього краю крила потрібна для розпізнавання птахів свого виду.

×