Навіс із полікарбонату захищає авто від сонця та дощу

 

— Зробив із полікарбонату криту стоянку для автомобіля біля хати. Тепер влітку ставлю туди авто. Тіньок і затишок є, — каже Віталій Саєнко, 39 років, із Броварів на Київщині. — Планую з цього матеріалу матері в селі літню кухню облаштувати. Бо влітку душно у хаті, а якщо ще й газову плиту розпалювати, зовсім задихнутися можна. Треба спрощувати життя.

На дачах рідко будують стаціонарні гаражі для автомобілів. На них немає сенсу витрачатися, якщо господарі приїжджають лише влітку. Але залишати машину просто неба теж не варто. Град чи дощ можуть пошкодити її, розм'якшити землю під колесами. Утвориться колія, яку доведеться постійно зарівнювати.

— Із навісом з полікарбонату не хвилююся через дощ і сонце, — продовжує Віталій. — Місце краще обрати біля стіни, щоб машина мала захист від вітру та косих дощів. Якщо стіна з вітряного боку, то не налипатиме пил, листя та ­сміття.

Стоянка з полікарбонату легко монтується і має гарний вигляд. Навіс роблять окремий або прикріплений до стіни будинку. Для звичайних легковиків вистачить ділянки 2,5 на 5 м. Для мінівена або джипа майданчик повинен бути 3,5 на 6,5 м. Висота — не більше 2,3–2,5 м, щоб конструкцію не трясло. Ділянку заливають бетоном або викладають плиткою. Якщо майданчик роблять з бетону, то стовпи-опори встановлюють під час заливання. Для плитки спочатку бетонують опори, а потім монтують всю основу.

Каркас збирають через тиждень після бетонних робіт. Якщо це влітку, бетон щодня поливають, бо через швидке висихання може тріскатися. Для каркасної конструкції підійдуть метало­профіль або тонкі дерев'яні балки. Ними зверху з'єднують стовпи-опори, потім монтують кроквяну систему.

Коли для навісу взяли стільниковий полікарбонат, спочатку заготовляють листи потрібного розміру. Для цього обміряють каркас і на землі ріжуть звичайною ножівкою. Кут нахилу полікарбонатних листів повинен бути понад 5°, щоб волога стікала, а не накопичувалася.

Догляд за полікарбонатом простий — листи миють звичайним мильним розчином без солей, кислот, хлору та розчинників раз на сезон.

— Полікарбонат за своєю структурою — гнучкий, легкий і міцний пластик, — каже Роман Кульпач, старший менеджер компанії, що поставляє полікарбонат в Україну. — Не б'ється, як скло, не провисає та не рветься, як плівка. Тримає тепло, добре пропускає світло. Стійкий до корозії, до дії абразивних частинок — наприклад, піску. Його повсюдно використовують у будівництві. ­Буває різної товщини й кольору. Витримує від мінус 60 до плюс 120 градусів.

З полікарбонату виготовляють бутлі для води, деталі до холодильників, пилососів і компакт-диски.

— Зараз популярний профільований полікарбонат, який ще називають ударостійким шифером. Град його навіть не шкрябає. Матеріал має захист від ультрафіолету, і при цьому — прозорий. Враховуючи корисні властивості полікарбонату, він ще й набагато дешевший за звичайну пок­рівлю. Є полікарбонати, армовані скляним волокном. Уже навчилися виготовляти навіть куленепробивний матеріал, незамінний у військовій техніці — з нього конструюють купол для кабіни пілота.

×