— Раніше мучив руки, щоб поколоти горіхи. Та якось побачив по телевізору горіхокол — як часникодавку. І собі зробив, — говорить Руслан Кушнір, 64 роки, з села Горянівське Дніпровського району Дніпропетровської області. — Тільки мій лучший, бо кріпший. А ще не треба зжимати прилад у руках. Поставив його на підлогу та притискаю верхню і нижню частину.

Механізм зробив зі старого залізного стільця. Каркас його спинки поділив на шматки, зварив основу. Її пофарбував, а частини, які мають рухатися — з'єднав шурупами.

— Мій пристрій працює, як дровокол, — продовжує Кушнір. — На виставлений шуруп кладу горіх і притискаю вантажем. Ручку приробив дерев'яну, щоб не ковзала. Має бути невелика, як у відкривачки.

Є ще варіант — електромеханічний горіхокол. Той переробляє більше продукції, але складніший у виготовленні. Нагадує м'ясорубку. Пристрій має металевий короб із вмонтованим валом, який підключають до дриля. Від цього він обертається. Горіхи засипають у пристрій і їх розколює вал, як падають вниз у коробку. За годину прилад пропускає 50–60 кг горіхів.

— Бункер для засипання краще зробити високим, щоб горіхи не розліталися.

×