Добра піч стоятиме півстоліття

79-річний Іван Ковтун із Градизька Глобинського району майже 60 років був пічником. Виклав понад 100 печей. Його знали навіть у сусідніх районах.

— Першу піч виклав 1947 року. Зі мною був мій дядько Федір — у нас іще діди займалися цим ремеслом, — розповідає Іван Ковтун. — Тоді кладка печі коштувала 500 карбованців. Заробіток ділили навпіл. Сьогодні за таку роботу платять десь 300 гривень. Хоч ставлять рідко, хіба в негазифікованих селах.

Ковтун каже, що у кінці 60-х років цеглу для печей майстри виготовляли самотужки із білої глини, яку брали на березі гори Пивихи. Зараз найкраще брати  червону цеглу. Але в топку треба класти вогнестійку, бо звичайна швидко згорить.

Майстер може викласти піч за два дні. Головне — зробити добрий розчин для кладки. Він має бути таким, як рідка сметана, без згустків та твердих частинок. Пічник робив із криничної води, глини, дрібного й чистого піску. Зайвий розчин має легко видавлюватися під вагою цеглини. Тоді між ними не буде порожнин — піч не осяде й не перекоситься.

— Найпростіша піч має розміри: ширина — метр тридцять, довжина — метр сімдесят, висота до стелі — два сорок. Така може обігрівати приміщення площею 20–30 "квадратів". На неї треба 1600 штук цегли, 66 відер глини, 60 відер піску, — каже Ковтун. — Такий розчин не тріскається і мало викришується зі швів.

Вдало викладена піч служить понад 50 років. Її кладка зазвичай така міцна, що, коли розбирають, беруть зубило.

×