Світові товариства із захисту тварин заявляють, що цьогоріч на Фарерських островах винищили понад 1000 океанічних дельфінів гринд. Протягом останніх 15 років такої кількості тварин за рік ще не вбивали. Дотепер це було в середньому 630 гринд. Керівник Агенції з розлідувань у галузі навколишнього середовища Дженніфер Лонсдейл каже, що 2010-го фарерські китобійники заготували 550 тонн м'яса та жиру гринд. На кожного жителя острова припадають 11 кілограм. Це в п'ять разів перевищує норму вилову китів, встановлену 1998 року.
Ерланд Веггінум СІВЕРТСЕН, пенсіонер, місто Клаксвік на острові Бордой:
- Усе почалося 1300-го. Тоді зернові майже не давали врожаю. Нашим предкам доводилося рибалити, аби вижити. Гринди не належать до видів, що вимирають. У світі їх близько двох мільйонів. На Фарерських островах убивають від 100 до 1000 особин у рік. Бувало, не нищили жодної, бо вони не підпливали близько до берега.
Фарери відрізняються від решти світу тим, що не вбивають тварин заради розваги. Ми їмо гринд. Майже нічого не викидаємо. Використовуємо навіть нутрощі.
М'ясо несолоне, має дуже специфічний смак. Існують багато страв, які можна приготувати. Я знаю 15-20. Смакує навіть просто зварене в солоній воді. Часто тушкуємо з картоплею та різними овочами. Готуємо також з підливою та часником. Найкраще м'ясо - молодих гринд завдовжки 3 - 4 метри.
86 відсотків дорослих фарерців мають вищу освіту
Міста на Фарерських островах невеликі, у них живуть по кілька тисяч людей. У моєму - 6 тисяч. М'ясо отримують усі, частину віддають до лікарень.
У нас дуже низький рівень злочинності. 86 відсотків дорослих фарерців мають вищу освіту. Хочу, аби тут жили мої діти.
Петур РАСМУССЕН, 22 роки, пекар, Торсгавн - столиця Фарер:
- Я ще ніколи не виїжджав з островів. Тут дуже спокійно. Ми звикли залишати надворі візочки з маленькими дітьми, спати з незамкненими дверми. До в'язниці потрапляють тільки алкоголіки.
Фарерські університети завжди переповнені. Від наших островів до британських значно ближче, ніж до Данії. Але більшість продуктів привозять саме з Данії. Туди з Фарер щодня курсують літаки й баржі.
Донедавна я стажувався в пекарні. Хліб там пекли з данського борошна. Кілограмовий буханець коштує 25 данських крон (35 грн. - "Країна"). Мені подобалося місити тісто. А от із тортами панькатися не любив. Платили 11 тисяч крон (15,4 тис. грн. - "Країна") щомісяця. Найдорожче на Фарерах - житло. Будинок у найглухіших селах можна купити за 20 тисяч крон. Середня квартира в столиці коштує від 100 тисяч крон. У нас великі родини: у сім'ї в середньому троє дітей.
Йоґван Еліас ТОМСЕН, 40 років, місто Драгор, Данія:
- Я народився й виріс на острові Фродба. Там живуть більшість моїх родичів. 1993 року поїхав учитися в Данію. Думав повернутися, але одружився. Дружина обожнює все фарерське. Наступного року, напевно, переїдемо до моїх батьків.
Фарерців усього 48 тисяч. Місцеві знають один одного, тому тут неможливі будь-які злочини. Зате добре зберігають традиції. 29 липня відзначаємо національне свято. Усі з'їжджаються до столиці Торсгавн, аби водити хороводи й співати пісень, кожна з яких складається зі 100 куплетів.
Ти ніколи не дізнаєшся, що таке справжня чиста вода, доки не скуштуєш її на Фарерах. Це те, чого мені не вистачає в Данії. Саме завдяки воді фарерці варять дуже смачне пиво. Данці не знають, що таке хороша риба. Вони збирають улов із перших 20 метрів Балтійського моря. Острів'яни ж ловлять її з глибин Північної Атлантики.
Улюблена відповідь фарерців на будь-яке запитання: "Ta? gongur nokk" - "Якось воно буде".
Гості, яких запросили на шосту вечора, раніше ніж о 18.30 не прийдуть. Господарі, знаючи місцеві звичаї, стіл накривають о 19.00. Коли приїжджаю на Фарери, друзі сміються з моєї "данської" пунктуальності.
Фарерська мова наближена до ісландської та норвезької. Але ми всіляко намагаємося зберегти її. Дехто навіть спеціально придумує нові слова й отримує за це зарплату. Завдяки цьому кожна деталь комп'ютера замість англійської назви має відповідник фарерською.
Пул Еспер ХАНСЕН, 26 років, економіст, село Скалафьордур, острів Естурой:
- Старші люди ніколи не відмовляться від м'яса кита. Звикли до такої їжі з дитинства, коли імпортного було обмаль. Сучасна молодь усе менше харчується ним. Полюємо на китів тільки за традицією.
Дуже смачно готують баранячі голови
Китове м'ясо на продаж не вивозимо. Експортуємо тріску, макрель, лоcося. Рибний промисел займає 97 відсотків експорту. Острів'яни також заробляють із туризму та продажу вовни. Крім риби серед основних продуктів фарерців - баранина. В'ялене м'ясо використовують для традиційної страви skerpikj?tt. Дуже смачно готують баранячі голови.
У нас безпечно. Я можу залишити на вулиці машину з ключами в дверцятах, і ніхто її не зачепить. Ніколи не зачиняю вхідних дверей. Живемо дуже дружно, впольованих китів ділимо порівну.
Рене Віберг ДЖЕНСЕН, 24 роки, столяр, місто Мідвагур, острів Вагар:
- На китів полював не раз. Востаннє зловили 150 гринд. Найчастіше їх зганяють до узбережжя селища Мідвагур. Після забою здобичі морська вода ще довго залишається криваво-червоною.
Робимо запас м'яса, бо невідомо, коли гринди припливуть наступного разу. Засолюємо, в'ялимо його підвішеним. Добре зберігається китовий жир. Сало засолюємо зі шкіркою. Голови та хвости викидаємо. А зуби гринд діти нанизують на мотузки й носять як прикраси.
Ловити китів стає все небезпечніше. Можна отруїтися важкими металами. У місцевій рибі підвищений уміст ртуті.
Наші розваги - це змагання веслувальників. А от футбольна команда слабенька. Може конкурувати хіба що зі збірними Сан-Маріно чи Мальти.
Ейдстейн Берг І ЛАГАБО, 32 роки, рибалка, село Вагур, острів Судурой:
- На Фарерах близько півтори тисячі людей заробляють риболовлею на життя. Нас часто звинувачують, що жорстоко винищуємо розумних істот. А хіба свині та корови, як і кити, не заслуговують на співчуття? Я впевнений: їх так само можна навчити відбивати м'ячика, як і дельфіна. Кити страждають не більше за домашніх тварин. Вони живуть в океані на волі, а не в хлівах чи стайнях на фермі.
Олівар ЙОГАНСЕН, 20 років, студент, село Сорвагур, острів Вагар:
- Як тільки гринди з'являються на горизонті, фарерці кидають усе й біжать до пристані. Вони ніколи не плавають поодинці, табунці добре видно з берега. Перший, хто їх помітив, розносить звістку селом, по мобільному телефону. Полювати виходять усі - дідусі та хлопчики. Інколи на "китоловлю" збирається близько чверті населення країни. Якщо є час, охоче приєднуюся до рибалок. Уперше полював у 10 років. Тоді ми сіли всією родиною в човен і разом з іншими острів'янами підганяли зграю китів до берега. Там люди чекають на них, стоячи по коліна у воді. В'яжуть їх мотузками, колють спеціальним ножем біля голови. Аби тварина помирала миттєво й безболісно. Перед полюванням усі мисливці реєструються в поліцейському відділку, щоб нікого не обділили з його часткою здобичі. Більша частина належить тим, хто виходить у море. Решту роздають пенсіонерам і людям, які не можуть полювати. Це частина соціальної допомоги.
Санлейф АНДРЕАСЕН, родом із Фарерських островів, працює програмістом у Копенгаґені, столиці Данії:
- На Фарерських островах нема в'язниць. У кожній поліцейській дільниці є камери для утримання злочинців. Там сидять переважно нетверезі водії, кишенькові злодії та хулігани. Людей, що здійснюють тяжчі злочини, відправляють до в'язниці в Данію.
За останні п'ять років не чув про жоден важкий злочин на Фарерах. Якщо щось і стається, то пов'язане з наркотиками. Інколи на островах затримують наркоторговців, які переправляють товар зі Східної Європи в Ісландію.
Денні ГРУВЗ, громадянин США, представник всесвітньої неурядової організації Whale and Dolphin Conservation Society. Організація моніторить китобійний промисел у світі, відновлює деякі популяції китових:
- На Фарерських островах щороку винищують сотні гринд та інших видів круглоголових, атлантичних білобоких дельфінів та північних круглоголових китів.
У м'язових та жирових тканинах гринд осідають важкі метали. Місцеві діти схильні до неврологічних розладів, серцево-судинних хвороб. Усе через те, що їхні матері під час вагітності вживали м'ясо цих тварин. За даними останніх досліджень, у острів'ян похилого віку почастішали випадки хвороби Паркінсона. До цього теж могло призвести отруєне м'ясо гринд. Фарерці навіть відмовилися вступати до Євросоюзу, аби їм не заборонили полювати на китів.
75 років
- середня тривалість життя чоловіків на Фарерах і 81 - жінок
Фарерські острови - автономний регіон Данії в північній частині Атлантичного океану. 17 із 18 островів з'єднані між собою мостами. Гестур - один із найменших островів. На ньому живуть 40 людей. Усі - одна родина. До острова можна дістатися лише вертольотом.
У селах на дахах будинків сіють траву. В такий спосіб зміцнюють покрівлю, щоб її не зірвало при штормі.
Середня температура взимку +3 оС, влітку +12 оС.
Більшість банків працюють із понеділка по п'ятницю, один - щоденно. Розрахуватися кредитною карткою можна тільки в найбільших ресторанах, магазинах і готелях, у менших - лише готівкою.
Палити в громадських місцях заборонено.
3 
1
Коментарі