Є "чорний" джаз і "білий". Перший - це м'ясо. Він жорсткіший, зі складними ламаними ритмами. У чорних це в крові. Мій друг-музикант у Нью-Йорку бачив 8-річного хлопчика, який стояв під колонками біля музичного магазину й на бас-гітарі перегравав Маркуса Міллера. А в нас таке не кожен дорослий зробить. "Білий" джаз - інтелектуальний. Це скандинави, французи, німці.
Назви до моїх картин підібрав Олексій Коган. Як критик, угледів у них синкопи, ритміку, що відповідає тій чи іншій джазовій композиції?
По картинах можна зрозуміти, який джаз я слухав - "чорний" чи "білий". Мій живопис графічний ближче до "чорного". Він заданий квадратиками, трикутниками, ритмікою. Якщо малював під "білий" джаз, роботи виходять стриманіші, спокійніші за кольорами.
Не треба курити траву - треба слухати музику. Всі допінги - це гойдалки. Спочатку ти підіймаєшся вгору, а потім стрімко летиш донизу
Зараз джаз - величезний спектр музики. Коли лікарі не знають, який діагноз ставити, пишуть "вегетосудинна дистонія". Так і будь-яка інтелектуальна музика, яку не знають до якого напрямку віднести, стає джазом.
Джаз - музика для вільних душею. Під час малювання дозволяє мені легше виходити за межі. Це чудовий допінг. Не треба курити траву - треба слухати музику. Всі допінги - це гойдалки. Спочатку ти підіймаєшся вгору, а потім стрімко летиш донизу. Оскільки одну картину малюю впродовж місяців, джаз дозволяє постійно бути в потрібному творчому стані.
Зараз зірки, які не мають стосунку до джазу, почали його грати і співати. Це стало модним після того, як Стінг зіграв джазовий акустичний концерт. Не вірю, що людина, яка не присвятила цьому життя, може грати джаз, імпровізувати. Так само не вірю, що художник, який уперше вирішив малювати під джаз, може зробити це вдало. Максимум, що в нього вийде - неструктуровані думки, що неможливо розібрати.
4 
35413
Коментарі