Ілько ЗОРІЙ, 57 років, механік лісгоспу, село Креховичі, Рожнятівського району, Івано-Франківська область
- А от зуби маю міцні, великі. Щоби блищали, то соду на зубну щітку додаю. А ще добре відбілює лимонний сок. Але тих лимонів не напасешся. Мене з роду зуби не боліли. Не маю жодної пломби. І горіхи люблю зубами душити. Правда, якось лісовий попався дуже міцний. То я трохи надщербив переднього верхнього зуба. Пішов до лікаря. А він мені каже: "Ільку, тобі по блату, то за тисячу гривень заліплю". Я подумав, дорого. Мені, що з нього стріляти. Так і ходжу надщерблений. Але курячі кістки ще трощу, та й барбариски не смокчу, а жую. А якось на спір зубами підняв із табуретки відро з водою. Правда не повне. Потім щелепа трохи боліла.
Ніколи спеціально не доглядав за зубами. Але, думаю, то мені від діда й тата передалося. Вони в мене затяті були травники. З весни й до пізньої осені ходили лісами, горами, збирали гілочки, квіточки, мандрагору. Букет у мішок, а гілочку - до рота. Так і мене навчили. То може від тих наших трав і маю добрі зуби.
Моя сім'я за стіл без часнику й цибулі не сідає. Зато й не хворіють діти. Правда, мав біду з дівчатками. Пішов у поліклініку, а в них пломб, як у поганого пса блох. Зробили порядок, зато комп'ютера чекали ще рік. Тепер слідкують за зубами. Що півроку ходять до лікаря.
Мій товариш Володя, як хоче розізлити, то все підколює: "Ільку, а признайся, що то не твої зуби. А скажи, що ти щелепу маєш". Раз чуть йому за це зуби не вибив. А потому сміялися. Бо то є такий анекдот. Як маю панських гостей, то люблю його за столом розказати. Тогди апетит у всіх пропадає. Кум до кума: "Іване, а шо ти так довго у туалеті робив?"- "Шо-шо, сцєв." - "Іва, Іва, а чого руки у гівні?" - "Бо щелепа випала, то шукав?" - "Іва, Іва, а чого писок гівном замащений?"- "Бо вже третю міряю, а то не моя".
Любов БУДАК, 72 роки, місто Тлумач Івано-Франківської області:
- До зубного вперше пішла десь аж у 30 років, як мала другу дитину родити. Гінікологічка заставила пройти медогляд. Зуби в мене були здорові, аж лікар здивувався. Каже, ще таких не бачив. Поколупався якимось своїм гачком, подивився, що дірок нема, та й пустив із Богом. А я зубами в тата покійного пішла. Той дріт міг перегризти й ніколи го ніц не боліло.
Але раз, то дайте мені спокій, гадала з даху скочу. Почав верхній кутній боліти. Я й цибулею мастила, й сало прикладала. Пішла до лікаря. А він каже: "То, Любо, ви мудра стали. Зуб мудрості росте. Чимось мені там помазав, каже, як до рання не втихне, приходь - вирвемо. Е, думаю, не дам тобі, лікарю, зуба. Цілий вечір полоскала й содов, й сіллю, І навіть свяченою водою. Попустило.
Більше я в зубного не була. Нема потреби. Правда, зуби маю дрібні, але острі. Кажу чоловікові, що я їх соняшниковими зернятами точила. Любила дуже їх лузати. А брати мої, царство їм небесне, беззубими повмирали. Середуща сестра у 50 уже протез на верхні зробила. А я ще дівка при зубах усіх. Можу й за палець укусити, а нитку то все зубами перегризаю, без ножиць обходжуся. Люблю погризти тверді яблука. Їм по одному щодня. Колись у журналі "Радянська жінка" читала, що з'їсти яблуко, то все одно, що зуби чистити. Так і внуків тепер учу. Але в них зуби паршиві. У мене не вдалися. А я їм на то й кажу: "Усе через те, що стали дуже розумні". Навіть молочні зуби у стоматолога тепер рвуть. А треба ниткою й через ліве плече миші кидати. Тоді й зуби будуть міцними. Та й паста не та, що колись була. Дотепер нашу купую, бо реклама, думаю, бреше. Якби правда була, то за границев усі зі здоровими зубами ходили б.
Володимир КАЗАНОВСЬКИЙ, 74 роки, місто Гайсин, Вінницької області
- Перший зуб почав боліти, коли мені було 50 років. Виріс зуб мудрості. Знайомий стоматолог сказав, що краще його вирвати. Рвав боляче, великими щипцями. Коли виросло наступних два зуби мудрості, я їх сам собі вирвав. Легше самому все зробити, ніж пускати чужих людей у роті колупатися. Знайомий лікар питає, що я роблю, аби такі мати. Відповідаю - нічого. Ніколи не беріг їх. По молодості навіть пляшки з пивом відкривав, горіхи лущив. Лікар каже, що так воно й правильно, зубам треба нагрузку давати. Як собакам кістки кидають, щоб їх тренували, так і людям треба щось гризти і кусати. Хоч по яблуку твердому в день з'їдати.
Мій дід Василь у 75 років помер з усіма своїми зубами. І не жалівся ніколи, що боліли. У його дочки - а моєї мами - теж усі свої зуби все життя були. І мені такі дісталися. Коли на цегельному заводі в селі Северинівка Жмеринського району на Вінниччині працював інженером, бригада лікарів приїжджала перевіряти всіх. Я найбільше стоматологів боявся і не хотів іти. Коли змусили, лікар подивився і сказав, що таких гарних і рівненьких зубів у дорослого чоловіка ніколи не бачив.
2 
35413
Коментарі