В Австралії 2018-го готувалися прийняти 190 тисяч мігрантів. 70 відсотків із них мали бути представниками певних професій. Міграційна служба повідомила, що свою квоту використали лише комп'ютерні спеціалісти й економісти. Закликали наступного року приїжджати столярів, зварювальників, штукатурів, кранівників, молодший медичний персонал і вчителів старшої школи

Престон МАЙЛС, 47 років, юрист, Сідней:

– Я допомагав підбирати анкети тим, кому потрібен персонал. На певні категорії електриків і операторів машин не було жодної заявки. Люди повинні добре знати англійську, мати кілька років досвіду й міжнародні сертифікати про кваліфікацію. У кого все це є, непогано живуть і вдома. Знайшли чотирьох шліфувальників металу, але жоден не впорався з тестом з англійської. Там були складні запитання з граматики.

Від 16 господарств є прохання підібрати пастухів і перегоничів худоби. Та людей з ісламських країн беруть неохоче. Їм важко потім здавати тести на здобуття громадянства. З нами співпрацює Індія. Вони знайшли людей. Ми оплатили для них курси англійської. Та вони не склали мовного іспиту. А крім того, уряд хоче дорогі медичні обстеження і хоч якусь спеціальну освіту. А в Індії в пастухи йдуть зазвичай малописьменні.

Переїхали троє кораблебудівників – двоє канадців і росіянка. Місцевій компанії довелося запропонувати великі бонуси.

 

Крістіна АНКЕРС, 54 роки, директор школи, Тувумба:

– Три роки не маємо вчителя хімії й фізики. Щороку змінюються математики. У департаменті освіти обіцяли, що наймуть когось. Кілька вчителів прибули, але до нас черга не дійшла. 26-річний єгиптянин відмовився їхати в містечко. Викладачі з інших міст проводять відеоуроки.

В університетах пропонують стипендії для тих, хто відпрацює за направленням. Але це не рятує ситуацію. Молодь не хоче йти у школи.

Син гарно вчився, вступив у технічний коледж. Потім покинув і пішов електриком. Здобуває освіту, щоб мати дозвіл працювати з найвищим рівнем напруги. Заробляє дуже добре. Має чергу замовлень на півроку.

Ніар АШТАНАГАНА, 38 років, інженер, Брісбейн:

– Працюю у вугільній компанії з індійським капіталом. Австралійці не затримуються довго. Вахта триває чотири тижні. Жити треба за 350 кілометрів від міста. Гуртожитки спільні. Платять дуже добре, годують. Але австралійці вважають, що робота надто стресова. Жити треба по четверо в кімнаті. Мобільний зв'язок майже не ловить. Інтернету немає. Вимагали найняти психологів і скоротити тривалість вахти. На зменшення заробітної платні не погоджувались. Індуси згодні працювати за менші гроші.

Раніше доплачували за роботу в нічні години й вихідні. Зараз вивели середню вартість години. Австралійці протестують. А мігранти виходять.

Дехто просить допомогти привезти родини. Це рідко вдається. Австралійське міграційне законодавство – одне з найскладніших у світі.

Олівія ГРЕЙС, 60 років, соціальний працівник, Мельбурн:

– Бракує кадрів у селах і промислових центрах далеко від міст. Всі хочуть залишитися в мегаполісах. До електрика і сантехніка запис може бути на кілька місяців. Ми з чоловіком до адвоката з розлучень записалися за чотири дні. До шліфувальника паркетів найближчий запис на квітень.

Просимо уряд зменшити вимоги для лікарів. Головне – щоб мали хорошу освіту. Мову можна вивчити тут. Моя мати живе в селі. До кардіолога її черга прийде за вісім місяців. На консультацію онколога теж треба чекати. Деякі клініки надають відеоконсультації, хоч і на них черга. Якщо подається хороший діагност чи хірург, їх треба хапати.

Магдалена РО, 46 років, фермер, Гілонг:

– В останні два сезони мали величезні проблеми через брак пастухів. Нашого переманили. Він забрав із собою трьох помічників.

У соціальній службі запропонували взяти кількох важких підлітків з притулку. Цей експеримент провалився. Хлопці не хотіли ні вчитися, ні працювати.

Наступного року хочемо прийняти сирійців. Міграційна служба шукає людей, які пасли кіз і знають англійську. На території ферми є чотири порожні будинки. Можна мати своє господарство. Діти всі вчаться дистанційно.

Велику зарплатню пропонують тим, хто має технічну професію. Але для них і вимоги високі. Племінник хотів переїхати з Бразилії. Тут їх не задовольнили два роки досвіду електромонтером. Сказали подаватися за рік.

6 заявок столярів затвердила міграційна служба Австралії 2018 року. Також переїхали 115 учи­телів і 15 електриків

×