Минуло 110 років від дня народження футбольного тренера Віктора Маслова. Він єдиний, кому з київським "Динамо" вдавалося тричі поспіль виграти чемпіонат СРСР. Це сталося у 1966–1968 роках. 1967-го "Динамо" здобуло першу велику європейську перемогу – обіграли в Кубку чемпіонів шотландський "Селтік", володаря трофея.

Маслов – уродженець Москви. Очолив київське "Динамо" 1964-го, вже маючи титул з московським "Торпедо" 1960 року. Звільнений 1970-го, помер за сім років.

Відрахував із команди футболіста Валерія Лобановського за нелюбов до тренувань без м'яча. Коли той сам став тренером, визнав, що його наставник був правий. Яким був Віктор Маслов – тренер, який досяг найбільших після Валерія Лобановського успіхів?

– Це один із найкращих футбольних фахівців Радянського Союзу, – каже журналіст Семен СЛУЧЕВСЬКИЙ, 72 роки.

Як Маслов очолив київське "Динамо"?

– Наприкінці 1950-х гегемонію в радянському футболі тримали московські "Спартак" і "Динамо". 1960-го та 1961 року неочікувано чемпіонами стали "Торпедо" з Віктором Масловим і київське "Динамо" на чолі з В'ячеславом Соловйовим, теж уродженцем Москви.

Та після тріумфу в двох наступних сезонах динамівці суттєво погіршили позиції – посіли п'яте та сьоме місця. Володимир Щербицький – тодішній голова Ради міністрів Української РСР і палкий шанувальник "Динамо" – звернув увагу на Маслова, який успішно працював у Ростові з місцевим СКА, зі слабким складом зміг стати четвертим у чемпіонаті.

Як уболівальники сприйняли запрошення тренера з Москви?

– Спочатку з пересторогою. Маслову перепадало багато критики. Особливо, як почав змінювати команду та відмовлятися від колишніх лідерів. Але, коли з'явилися результати, вболівальники прийняли нового тренера.

Свого першого сезону 1964-го він розумів: поки що не може боротися за чемпіонство. Зробив ставку на Кубок і виграв. Згодом три сезони "Динамо" ставало чемпіоном країни.

Що змінив Маслов у "Динамо"?

– Перше – змусив гравців повірити, що вони зможуть перемагати. Друге – змінив склад. Почав довіряти молодим українським гравцям. Хтось його не влаштовував через вік, хтось – через стиль гри. Вважав, що лідери команди Валерій Лобановський та Олег Базилевич – учорашній день, бо грають в академічний футбол, не на потрібних Маслову швидкостях.

Допоміг Кубок світу-1966, коли до збірної поїхали Йожеф Сабо, Віктор Серебряников, Валерій Поркуян. Чемпіонат Союзу тривав. Тому їхнє місце зайняли молоді футболісти Володимир Мунтян, Анатолій Пузач, Євген Рудаков, Анатолій Бишовець. Стали чемпіонами.

У чому була найбільша помилка Маслова?

– Він не наважився повторити власний досвід за чотири роки. Збірна СРСР із гравцями "Динамо" поїхала на Кубок світу-1970 у Мексику. Про себе вже заявляли молоді гравці. Але Маслов побоявся довіритися їм. Команда почала втрачати результат. Це підкосило довіру Щербицького.

Які принципи побудови гри були в цього тренера?

– Скасував персональну опіку. Вважав, що захист має будуватися за принципом зонного футболу. Також відмовився від флангових форвардів, максимально заповнивши середину поля.

У чому полягав конфлікт Маслова з Лобановським?

– Валерій Лобановський та Олег Базилевич були з інтелігентних київських родин. Вони вимагали, щоб їм пояснювали рішення. Віктор Маслов не мав особливої освіти, але володів футбольною інтуїцією. Тому їх було важко поєднати в одній команді.

Після відмови від крайніх форвардів Лобановському фактично не залишилося місця у складі. Довелося змінювати або власну позицію, або команду. І він перейшов до "Чорноморця", а згодом пограв у "Шахтарі".

Маслов реалізувався в "Динамо"?

– Міг дати команді більше. Після роботи в Києві здобував Кубок СРСР із "Торпедо" й "Араратом".

Хто з тренерів найбільше схожий на Віктора Маслова?

– Одного такого немає. Маслов був багатогранний – вправний у побудові гри, спілкуванні з футболістами та в роботі з молодими. Валерій Лобановський перейняв уміння в плані побудови гри, розвитку команди. Віктор Прокопенко нагадував Маслова у психології роботи з гравцями. Юрій Вернидуб – в умінні розкривати молодих гравців.

Якою людиною був Віктор Олександрович?

– Його дитинство припало на Першу світову та громадянську війну після розпаду російської імперії. Прагнув надолужити брак освіти – багато читав і писав у спортивні видання. Як тренер був жорсткий і вимогливий, але добрий до тих, кого любив. Отриману квартиру на Печерську віддав адміністратору команди Рафаїлові Фельдштейну, бо той із великою родиною мешкав у комуналці. Сам продовжував жити у службовому помешканні.

×