Батько Владислава Гераскевича заліз у борги

Держава майже не приділяє уваги спорту

Із чим асоціюється Олімпіада-2018?

– Із біатлоном. У чоловічій гонці в мас-старті француз Мартен Фуркад випередив німця Симона Шемпа на 0,018 секунди.

Увесь турнір був конкурентний. Головними героями стали шведські біатлоністи, а не Фуркад чи німкеня Лаура Дальмаєр. Це логічно, у Швеції був сильний тренер Вольфганг Піхлер. У шведському Естерсунді є траса – аналог тієї, яка була у Пхьончхані. Шведи знали, на якому пульсі спускатися. Їхня група науковців аналізувала структуру снігу. Підбирали змащення для лиж, реагували на зміну погоди, врахували всі деталі.

Друга асоціація – "золото" нашого фристайліста Олександра Абраменка. Ще відзначу киянина 19-річного Владислава Гераскевича, який посів 12-те місце в скелетоні. Він тренується у Латвії. Задля кращої підготовки Владислава його батько заліз у борги.

 

Гераскевич може стати олімпійським чемпіоном?

– Він ітиме далі, але невідомо, в якому напрямку. Хоче залишити скелетон, бо завеликий для цього виду спорту. Йому краще пере­орієнтуватися на сани чи бобслей. Але там постає питання грошей, бо один боб коштує понад 100 тисяч євро. Другий момент – чи зможе Україна втримати Владислава? Його запрошує Латвія.

Чому наші провалили біатлон?

– Чоловіки здатні боротися за медалі лише іноді. Коли всі лідери провалюються, а нам вдається поєднати швидкість і стрільбу. У нас малий резерв – усі чоловіки бігли шість етапів Кубка світу без замін. Руслан Ткаленко й Артем Тищенко мінялися, але вони – не основні. Сергій Семенов випав, бо його перевантажили на тренуваннях.

Оптимальний варіант за нинішнього стану – місце у двадцятці. Дмитро Підручний із двома "нулями" в спринті (жодного разу не промахнувся на двох вогневих рубежах. – Країна) – 21-й. Це все, що треба знати про чоловічий біатлон.

Справи в жіночому найкраще характеризують слова Валентини Семеренко: "Навіть якби мені відняли хвилину, а не додали (в "індивідуалці" промах у стрільбі карається додатковою хвилиною. – Країна), я б все одно не боролася за медалі".

Тренери хотіли, щоб упродовж сезону в дівчат було два піки. З першим вгадали, у грудні мали хороші результати на етапах Кубка світу. З другим – провалилися. Перед Іграми чогось поїхали в Казахстан. Там температура – мінус 20. Тренуватися в таких умовах неможливо. Завчасно вирушили до Пхьончхана, але підняти команду з дна не вдалося. Дівчата не дотягували навіть до свого середнього рівня.

Це проблема президента Федерації біатлону Володимира Бринзака?

– Він зробив ставку не на тих тренерів, які могли б дати результат. Прорахувався як менеджер. Питання виникають і до головного тренера – словенця Уроша Велепеца. Він виправдовується, що дівчата хворіють. Але в усіх командах хворіють. Німкеня Лаура Дальмаєр – теж. Однак це не завадило їй виграти два перші старти Олімпіади.

Від Велепеца очікували більшого?

– Він працює три роки. За один-два сезони людина має показати результат чи окреслити напрямок руху команди. Головний старт – Олімпіада. Результату немає.

 

Три роки тому Валентина Семеренко стала чемпіонкою світу.

– Її готував Григорій Шамрай. Велепец "вів" тільки Юлію Джиму й Ірину Варвинець. Це нормально. Фуркад має свого тренера. Той співпрацює з наставником національної команди, коли там виступає його підопічний. Там тренери працюють разом. У нас же немає певної ієрархії, структури відносин. У головного тренера в підпорядкуванні лише дві з половиною спортсменки. Бринзак бачив ситуацію, але сподівався, що "прокатить".

Від Велепеца не треба відмовлятись. Однак варто обмежити його функції. Завдяки роботі з ним, Юлія Джима побігла, додала стабільності у стрільбі. Кожен тренер має свою методику, проте вона підходить не кожному спортсмену. Словак Юрай Санітра – головний тренер чоловічої збірної України. Хлопці його добре сприймають, але його методи не підійшли Олександру Жирному.

В Україні є недооцінені тренери. Василь Карленко готував команду до попередньої Олімпіади. Тоді ми виграли естафету, а Віта Семеренко взяла індивідуальну "бронзу". Чому його змінили – парадокс.

Перед жіночою естафетою Валентина Семеренко публічно розкритикувала тренерський штаб збірної. Написала: "У нас не команда, а дупа". Це правильно?

– Я її не підтримую – не слід виносити сміття. Але й тренерів не виправдовую. Вони не поставили Валентину на естафету, своє рішення передали адміністратором, стали її уникати.

Сестрам Семеренко – по 32 роки, Підгрушній – 31. Які наші перспективи в жіночому біатлоні?

– Маємо 23-річну Юлію Журавок. Вона додає у швидкості, добре стріляє. Але її та 23-річну Настю Меркушину треба забирали з другорядних стартів і виводити на головні. За чотири роки Меркушина може стати новою Юлією Джимою. Є сестри Дмитренко, Ганна Кривонос – чемпіонка світу серед юніорок. Перспективніші – швидкісні спортсменки. Вони можуть компенсувати промахи на вогневих рубежах.

У чоловіків резерв менший, а конкуренція у світі – вища.

Українські лижники посідали місця у восьмому десятку. Чому?

– Ми втратили перспективних тренерів – вони виїхали за кордон. У нас трудяться ті, кого спрацювали в топових лижних країнах і скинули нам. Але вони все одно кращі за лижі, на яких тренуються спортсмени.

Що треба зробити, аби Україна прогресувала у зимових видах?

– Втрачаємо позиції в спорті загалом. Держава майже не приділяє йому уваги.

У Буковелі зараз будують парк зимових видів спорту. Буде інфра­структура – буде висвітлення у засобах масової інформації. Діти, які бачили виступ Олександра Абраменка (виграв золоту нагороду Олімпіади-2018 у фристайлі. Дисципліна – лижна акробатика. – Країна), захочуть повторити його успіх. У країні ще є кваліфіковані тренери. Але навіть якщо все піде добре, вагому роль на Іграх Україна відіграватиме не раніше, ніж за 20 років.

×