Академік Микола Жулинський пише книжку про Конча-Заспу під Києвом. Він мешкає там із дружиною на письменницькому хуторі.
Акадкмік збирається описати в книзі, як він 10 років боровся за збереження цих земель.
"Куди я тільки не писав, хоч і сам був депутатом Верховної Ради два скликання. Звертався до трьох президентів! Не міг дізнатися, хто будує будинки на цій землі, кому вона належить. Міністерство екології безпорадне, як і головна державна інспекція. Добився я тільки того, що указом тоді ще президента Ющенка цю територію визнали державним заказником. Тобто ловити рибу, гуляти тут можна, а будуватися – ні", - скаржиться академік.
"Але нинішня влада на це не зважає. Приїжджав до мене якийсь магнат із Ізраїлю. Він купив тут землю. Сказав: "Скільки тут письменників? Я готовий побудувати вам клуб-бібліотеку. От ви, каже, пишете скарги в Генеральну прокуратуру, в мене вже всі суди куплені. Я $8 мільйонів витратив на хабарі. Подаєте в суд, а я вже маю готове рішення на свою користь. Заспокойтеся і не рипайтеся", - процитував Жулинський.
Він каже, що до Жовтневої революції ці місця були під опікою царя.
"По суті, це - перший природній заповідник на території України. Століттями до створення Київського моря і Канівської ГЕС Дніпро розливався на ці луки. Риба йшла нереститися. Коли вода спадала, мальок, який підріс, скочувався назад у Дніпро. Тому в Дніпрі було багато риби, а на лугах була така концентрація лікарських трав, якої не було ніде в Україні", - розказав він.
"Коли прийшла радянська влада, тут утворили рибний заповідник. Заснували науково-дослідну станцію. 1934-го столицю перевели з Харкова в Київ. Сюди приїхало високе начальство, почало шукати місце під дачі. А коли стала незалежна Україна, магнати стали, прямо кажучи, землю цю грабувати. Озера, луки засипають незаконно висмоктаним із Дніпра піском і будуються. Скоро нічого не лишиться. Столітні дуби вирізають, за кожного штраф – лише 60 гривень. Я порахував, із 16 бобрових хаток залишилось 3. Їх засипали", - додав Микола Жулинський.
4 
4880
Коментарі