Відомий воротар вчиняє вбивство без мотиву — поет розповів про творчість нобелівського лауреата

Гандке вирішив не засуджувати державу за воєнні злочини.

Про це каже поет і перекладач Василь Лозинський. Розповів Gazeta.ua про творчість цьогорічного лауреата Нобелівської премії з літератури, австрійського письменника Петера Гандке.

‒ Вибір кандидатури Гандке був несподіваним, позаяк ішлося про неєвропоцентричність цьогорічної премії. Мабуть, у тому сенсі, що автор - євроскептик та заперечував критику Заходу в Балканському конфлікті. Також він конструює літературний твір з певної перспективи гендерної рівності в тексті.

Проза Гандке із сьогоднішньої перспективи успішніша за його п'єси. Поезія є лише незначною частиною доробку. Найбільш знані - повісті, зокрема "Страх воротаря перед пенальті". А глядачам відомий сценарій з поетичними елементами до фільму "Небо над Берліном", написаний у співавторстві з режисером Вімом Вендерсом.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Зробив собі ім'я, ще майже нічого не написавши"

Петер Гандке привернув до себе увагу ще в 1960-ті роки епатажними заявами про безсилля літератури, зокрема німецькомовних письменників повоєнної "Групи 47". А також провокативними п'єсами, зокрема "театральним есеєм" "Наруга над публікою". Став згодом передусім авторитетним письменником-бунтарем, знаковим прозаїком протестного покоління. Призначенню йому Нобелівської премії передували обширні матеріали в медіа, присвячені його 75-річному ювілею, а також святкування 70-річної діяльності німецького видавництва Suhrkamp. Видавало в ті роки авангардну та інтелектуальну літературу. Вважалося лівого політичного спрямування, в повоєнній Німеччині відіграло роль важливої альтернативної інтелектуальної інституції, яка ставила собі за мету опрацювання історії й подолання травми фашизму.

Читачів Гандке розчарувала підтримка, яку автор висловив 1996 року для Сербії у своїх подорожніх репортажах. На думку більшості, вирішив не засуджувати державу за воєнні злочини і тим самим зайняв позицію однієї зі сторін конфлікту.

Чи можете розтлумачити формулювання Нобелівського комітету: "впливова робота, що з лінгвістичною винахідливістю досліджувала периферію і специфіку людського досвіду"? У чому актуальність Гандке?

‒ У присудженні премії комітет Шведської академії мав на меті підкреслити поколіннєве значення Гандке в 1960-ті й після масових протестів 1968 року, зокрема, проти війни у В'єтнамі. Хоча ще з цих часів автор зберігав свою передовсім мистецьку, а не політичну автономність та суверенність. Його "лінгвістична винахідливість" досі актуальна через свою прозорість, простоту та безпосередність. Деякі його твори слід прочитувати в контексті прози Франца Кафки. Гандке зосереджується на індивідуальних відчуттях світу, які є виражені в ще більш неспектакулярному стилі. Скрупульозно, але без зайвих деталей описує новий досвід людини в освоєнні тодішнього світу.

Як актуальну я розумію певну "екологічність" такого світосприйняття, зокрема в інформаційній сфері. Та суспільну тривогу як внутрішній стан сучасної людини, яку Гандке сформулював дуже автентично.

Який твір виділяєте як найвизначніший у доробку письменника?

‒ Майстерність і стиль Гандке засвідчують повісті "Страх воротаря перед пенальті", "Жінка-шульга", "Короткий лист перед довгим прощанням", "Без бажання немає щастя". Тематика автора - це соціальна або сімейна драма та емансипація жінки, а також глобалізований капіталістичний світ, проте в його тодішньому варіанті з 1970-х. У творі "Без бажання немає щастя" Гандке пише про свою матір і своє походження з австрійської провінції. Цю повість вважають важливою для розуміння його творчості.

Як Гандке сприймає й досліджує мову, слово?

‒ Те, що мова є також предметом опису у прозі - це на сьогодні рідкість у літературі після менш відповідальних постмодерних "мовних ігор". Мова у Гандке передає відчуженість та усамітненість персонажів, є лише недосконалим комунікативним засобом та причиною непорозуміння. Як, наприклад, у повісті "Страх воротаря перед пенальті" про відомого воротаря Блоха, згодом звичайного монтажника і тоді безробітного. Вчиняє вбивство без мотиву, переховується від поліції, через газети довідується про переслідування і потрапляє у в'язницю. Персонажі у Гандке раз по раз читають газети та ходять у кіно, і цю частину медійної реальності він змальовує дуже плакативно. Мова і розуміння світу через неї, наче прискіпливе споглядання публіки за воротарем і м'ячем - це алегорія Гандке.

Чому Гандке практично не відомий в Україні?

‒ У нас Гандке здобув популярність у давніші, ще радянські роки. А наприкінці 1990-х з'явилася єдина книжка його творів українською - збірка повістей "Жінка-шульга". Зараз відсоток перекладної немейнстрімної літератури в Україні взагалі зменшився після загального недавнього росту видавничих потужностей. А німецькомовна література - мабуть, найбільш нежанрова з європейських - видається відносно мало.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ольга Токарчук дружить з усіма українськими письменниками

×