28 вересня 1934-го в Парижі народилася, Бріжі́т Бардо́, французька кіноартистка, фотомодель, співачка, секс-символ 1950-60-х років. Із початку 1970-х – активістка руху за права тварин.

Своє перше кохання Роже Вадіма дівчина зустріла в 16 років. Він побачив її фотографію в журналі і зрозумів, що зобов'язаний її розшукати. Батькам кавалер відразу не сподобався – ні грошей, ні престижної роботи. Але Бріжіт знала, як вплинути на батьків. Вона включила на кухні газ і засунула голову в духовку – подіяло. Православний Вадим був змушений перейти в католицтво. Після весілля вони оселилися у квартирі, подарованій їм батьками Бардо. Вадим значно вплинув на становлення особистості Бріжіт – за її словами, він учив її "абсолютно всьому" . Пара прожила цілих 5 років, Вадим постачав журналістам усілякі "сенсаційні" історії про дружину – наприклад, заявив, що "для неї оголеність – це приблизно те ж саме, що посмішка або квітка". Він також підкреслював, що у фільмах Бардо не грає, а завжди залишається самою собою.

До 1956 року у Роже Вадима дозріла ідея зняти Бардо у власному фільмі, який би розкрив її "природну неприкриту сексуальність" і чуттєвість, розсунув би жорсткі рамки моральних засад і зробив революцію у світі кіно та за його межами. На його думку "на той час публіка вже дозріла сприйняти щось монументальне за своєю значимістю".. Він зняв свій перший фільм, "І Бог створив жінку" (1956). Бріжіт зіграла головну героїню, зухвалу й сексуально розкріпачену, яка борсається між трьома чоловіками.В Європі фільм шокував глядачів досить відвертими для того часу сценами, одержав негативні відгуки від критиків і був засуджений католицькою церквою за сцени, в яких акторка з'являється оголеною і танцює на столі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Краса не вічна: шість зірок, які з віком змінилися до невпізнаваності

Фільм став провісником сексуальної революції 1960-х років, почалася "бардоманія". Відтоді життя Бріжіт постійно було в центрі уваги світової преси. Сама акторка не була готова до такої популярності й галасу – це викликало в неї здивування, бо вона ніколи не вважала себе ані талановитою акторкою, ані красунею.

Під час зйомок фільму "І Бог створив жінку" в неї почався роман із Жаном-Луї Трентіньяном, і незабаром її шлюб із Вадимом розпався. Попри це, вони залишилися близькими друзями й у майбутньому неодноразово співпрацювали. Трентіньян заради Бріжіт Бардо кинув свою дружину. Пристрасті вирували поки Жана-Луї не призвали в армію, а актриса не дочекалася. Вона заводила романи за одним.

Далі актриса закохалася в свого партнера по фільму – Жака Шаррі. Вони разом знімалися в кінокартині "Бабетта йде на війну". Вона спочатку не планувала нічого серйозного. Однак, вона завагітніла. Від розпачу вона наковталася таблеток, думаючи, що вб'є і себе, і дитину. Але вони обоє вижили.

Останні місяці вагітності акторка провела дома за запнутими шторами, практично нікуди не виходячи – будинок був цілодобово оточений натовпом папарацці, деякі з них сиділи з фотокамерами на дахах сусідніх будівель навпроти її вікна. Вона була змушена народжувати вдома, побоюючись, що фотографи зупинять машину "швидкої допомоги" або ввірвуться в клініку. Після народження сина Ніколя-Жака 11 січня 1960 року, преса обступила будинок щільною облогою – родина Бріжіт чекала на штурм і не була певна, чи зможуть жандарми його стримати.

Бріжіт змушена була вийти заміж вдруге. Шлюб виявився не найлегшим – навіть до бійок доходило. Шлюб тривав недовго – після офіційного розлучення в 1962-му Бардо погодилася віддати дитину на виховання в родину Жака."Я була не в змозі піклуватися про себе. Як я могла піклуватися про дитину", – згадувала вона.

Влітку 1966-го у сан-тропезькому кафе Бріжіт познайомилася з екстравагантним німецьким мільйонером Гюнтером Захсом. Між ними негайно розпочався роман, і 14 липня того ж року Захс став її третім чоловіком. Церемонія одруження пройшла в Лас-Вегасi. Однак i цей шлюб довго не протривав. Причиною була велика відмінність характерів і способів життя – вона прагнула до простоти й спокою, а він постійно був в оточенні друзів, часто подорожував і відвідував різноманітні прийоми, любив розкіш. До того ж, до Бардо дійшли чутки, що Захс побрався з нею через парі. Врешті-решт взаємна подружня зрада привела до розриву в 1968-му.

В 70-х стало очевидно, що кар'єра Бардо пішла на спад – фільми з її участю ставали дедалі менш успішними. У середині 1960-х їй платили багатомільйонні гонорари, а тепер вона в середньому одержувала 800 тисяч франків за фільм. Вона розуміла, що її роль у кіно вичерпана, i настав час піти. "Після 40-ка буде 50, потім 60. І я не хочу сумувати з приводу того, що мені не пропонують нових ролей. Якщо я не залишу кіно, кіно залишить мене" – сказала вона в той час.

А також: "Мені осточортіло все це кривляння, мені стало зрозуміло, що я – бранка, усунута від дійсних життєвих цінностей. Моє заняття здалося мені незначним, непотрібним, гідним осміяння. У мене було тільки одне життя, і я повинна була прожити його по-своєму!"

17 червня 1973 року Бардо оголосила про завершення кінокар'єри – і вирішила присвятити життя боротьбі за права тварин. Відтоді вона ніколи більше не поверталася до кіно, незважаючи на привабливі пропозиції багатьох режисерів, і не шкодувала про своє рішення. За її словами, акторська кар'єра відняла в неї найкращі роки життя; вона ніколи по-справжньому не цікавилася кіно й знімалася, головним чином, для заробітку. "Жінка, що знялася у всіх цих фільмах — не я, це хтось інший. Сьогодні моє життя цілком присвячене тваринам, і все, що було до цього – не моє", – сказала вона пізніше.

У липні 1992 року через спільного друга-адвоката Бардо познайомилася з політиком Бернаром д'Ормалем. 16 серпня 1992-го, відвідуючи сім'ю Ніколя в Норвегії, вони побралися у невеликій місцевій церкві. Цей шлюб триває понині.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як змінювалася мода на жіночу білизну за 100 років

Цікаве

Секс-символ цілої епохи насправді була дуже самотньою і все життя боролася з депресивними станами, які, своєю чергою, не раз підводили Бардо до спроб суїциду.

Образ сексуальної блондинки – тієї, яку всі побачили в стрічці "І Бог створив жінку", придумав перший чоловік актриси Роже Вадим.

За час своєї кар'єри вона відкинула величезну кількість ролей, серед яких була Анжеліка в екранізації романів Анн і Сержа Голон, зіграна надалі Мішель Мерсьє

Бардо ніколи не поводилася як "зірка" й практично ніколи не давала волю своїм капризам на знімальному майданчику. Вона серйозно ставилася до роботи, але зніматися не любила, оскільки вважала це заняття малоприємним. Вона ненавиділа репетиції, хоча завдяки чудовій пам'яті завжди назубок знала свої репліки. Сама Бардо говорила, що не була справжньою актрисою. "Я граю саму себе. Я не настільки велика акторка, щоб грати ще когось. Ось чому мені подобаються прості, навіжені, сексуальні ролі". Вона також заявляла: "Я ніколи не влазила в шкіру своїх героїнь – замість цього я надягала на них свою".

Типовими амплуа акторки були звабливі, жваві юні особи; наївні, безпосередні, іноді неспритні дівчини, легковажні й сексуально розкріпачені жінки, що не зважають на загальноприйняті умовності й норми моралі .

Прибране ззаду в пучок довге волосся героїні одного з її фільмів "Бабетта йде на війну" породило нову популярну зачіску, яку так і назвали – "бабета".

Дизельний локомотив, що вироблявся в Чехословаччині в 60-70-і роки отримав прізвисько "Бардотка" за два опуклих бампери на його носі, що своїми формами виразно нагадували її груди.

І, нарешті, вона була моделлю для скульптурного зображення Маріанни, національного символу Франції.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Гламурне житло Бріжіт Бардо виставили на продаж за 6 мільйонів доларів

Одною із перших вона з'явилася оголеною на екрані та значно сприяла лібералізації кінематографа. Про вплив Бардо писали, що вона "дала початок новому способу життя для свого покоління. Жодна акторка не викликала такого поголовного наслідування. Не тільки інші акторки, але й молоденькі дівчата в усьому світі наслідували її стиль, розпатлану зачіску, косметику, простий одяг, і, що не менш важливо, сприймали її зухвале – принаймні для 1950-х років – переконання, що жінці дозволено віддаватися радостям життя й міняти коханих так же сміло, як і чоловіку.

Вона популяризувала купальник бікіні, з'явившись у ньому на Каннському фестивалі та на екрані, у своїх ранніх фільмах. На весілля із Шар'є вона одягла рожеву картату сукню, створену спеціально для неї модельєрами Луї Ферро й Жаком Естерелем, і таким чином дала початок всесвітній тривалій моді на картатий одяг. Також їй приписують моду на чорну підводку для очей, зачіску "кисла капуста", вилинялий джинсовий одяг, шорти й безрукавки.

Протягом 21-річної кар'єри у шоу-бізнесі знялася в 48 фільмах, виступила в численних музичних програмах і записала 80 пісень. Завершивши кінокар'єру 1973 року, вона присвятила своє життя боротьбі за права тварин.

У 1990-х почала виступати із критикою іммігрантів і мусульман Франції і, як наслідок, була 5 разів засуджена за "збурювання ненависті на расистському ґрунті".

Вегетаріанка протягом 40 років.

×