"Платівку української співачки хотіли купити за п'ять тисяч доларів": колекціонер вінілу розповів про фестиваль Kyiv Vinyl Music Fair

8

Зацікавився музикою років у 6-7. Тітка була вихователькою в дитячому садку, мала багато платівок. Здебільшого класична музика. Мене зацікавила її колекція, серед платівок була "Бременські музиканти" – радянська ще. Казочка в музичному виконанні. Потім випадково побачив по телевізору гурт АBBА, згодом почув записи грецького співака Деміса Русоса – десь гучно, здається, у машині в когось.

Привабила не лише класика, а й тогочасна попмузика. Так почалася колекція. У 1980-ті хлопці й дівчата захоплювалися колекціонуванням. Збирали марки, значки, монети, етикетки від цигарок і пляшок. Звісно, в ті часи, як і багато однолітків, теж цим захоплювався. Але колекціонування платівок тут ніби було "серйознішим" з-поміж інших дитячих хобі. Не скажу, що думав вирізнятися, просто подобалося. Музика перевершила це все – і досі лишилася.

Перші платівки з колекції все ще маю, але їх довелося замінити. Минуло понад 40 років – виявив, що копії ті десь поділися. Можливо, загубилися. За цей час придбав їх у гарнішому стані. У колекції загалом майже тисяча платівок. Їхня вартість коливається, збільшується. Це можна порівняти з картинами, дорогими виданнями книжок, ікон, які виходили 100-200 років тому. Як антикваріат. Цінність у них зростає. Деяким екземплярам 50-60 років.

Найдорожча – грецького гурту Aphrodite's Child за 1972 рік. Коштує приблизно півтори тисячі доларів. Частина однокласників також захоплювалися платівками. Але ніхто з них не зберіг це надовго. У когось захоплення тривало 5-10 років, не більше.

Коли вийшов фільм про Мерк'юрі, був шалений попит на його платівки. Здебільшого їх купували дівчата років 17-25. Чому так – це загадка для нас. Я маю альбом A Night at the Opera гурту Queen в колекції років вже 15. Купив в Англії. Там, де платівка випускали. У ті роки вона коштувала десь доларів 15. А зараз – 60-80. Коли вийшла платівка – наклад був високий. Але унікальність гурту й треку роблять її цінною.

Так само було, коли вийшов фільм Елтона Джона (у 2019 році вийшла картина про артиста - "Рокетмен" - Gazeta.ua) – попит на платівки зріс. Є багато перевидань – в Україні такі коштують 700-900 гривень. Оригінальна – удвічі дорожча. Хоча наклади його платівок сильно високі – багато охочих купити. І охочих продати також. Про це треба говорити з погляду економіки – куди вкладати гроші. Це доволі гарна інвестиція з високим рівнем рентабельності. Навіть золото так не зростає в ціні, як платівки. У мене була перерва – років 10. Тоді деякі платівки коштували три-п'ять доларів. Коли почав знову збирати – деякі з них здорожчали вдесятеро.

Вініл заведено купувати там, де його записували – так вигідніше. Прибуваючи в Україну, туристи шукають місцеві крамнички з платівками. Нещодавно мене знайшов турист із Японії. Консультувався щодо українських записів. Спілкуюсь з усім світом. Знаю багатьох колекціонерів-меломанів. Українська музика їм цікава. Вона має сенс, душу, цікаву українську мову, яку вважають співочою і мелодійною. Серед сучасних гуртів колекціонери охоче купують Onuka, її альбоми коштують приблизно 150 євро. Популярні гурти Даха Браха, Dakh Daughters.

Більш ранні періоди–по-різному. Наприклад, записи Софії Ротару не надто цінуються, бо там були мільйонні наклади. А от гурт "Кобза" – цінний. Перші два альбоми вийшли невеликим накладом. Найбажанішим серед колекціонерів є альбом Квітки Цісик, записаний за кордоном. Платівка vinyl Kvitka Cisyk вийшла накладом 5 тис. копій. Зараз її важко дістати, але всі сильно хочуть. У продажу немає. Лише на ресурсах. У знайомого у Львові є ця платівка з автографом Квітки Цісик – йому пропонували п'ять тисяч доларів. Відмовився продавати.

Зараз у колекції маю приблизно 30 відсотків платівок, які "налаштований слухати до пенсії". Третина таких, які слухав довго, а тоді відклав – може, пізніше захочу до них повернутися. І частина тих, які придбав із наміром: а раптом знайду щось цікаве, але сумніви однаково є. Це та категорія, платівки з якої потім продаються і обмінюються. Також є альбоми, які приїдаються, набридають. Щось відчуваєш, що вже не захоплює уваги, а хочеться цікаве й нове.

Маю кілька платівок із записами гуртів, які цікаві й близькі. Ніколи їх не віддаватиму. Це британський гурт King Crimson, шотландці Cocteau Twins, і ще сильно люблю грецького композитора Вангеліса. Коли мене запитують, чим подобаються саме ці виконавці – не наводжу жодних аргументів. Просто подобаються. Про смаки не сперечаються.

Платівки цікавлять тих, хто шукає естетичний складник. Людина, яку приваблює мистецтво, музика, живопис і графіка, – це все може знайти в платівці. Плюс вініл – це аналоговий звук. Поціновувачі часто зазначають м'якіше, "лампове" звучання. Особливо це стосується джазу й класичної музики, також фольку. У цифрі обмежений "діапазон натхнення". А аналоговий формат, безумовно, має "душу".

Це той принцип, який видно в кіно й фотографії. Багато людей знімають на фотоплівку, а не на цифрову камеру. Кіно також іноді знімають на плівку, а не на цифру. Там одразу можна помітити різницю. Плівка має необмеженість потенціалу, цифра обмежена.

Платівка як елемент колекції має три складники. По-перше, це музичний матеріал, який записував той чи інший артист. Другий – це оформлення платівки. Скажімо, щодо мене – якщо немає належного оформлення, то платівка мені нецікава, не буду її лишати. Багато платівок оформлювали відомі художники, дизайнерські компанії світового рівня.

Третє – інформація. На платівці пишуть склад учасників, хто написав вірші, хто музику, хто грав на яких інструментах. Також – де записувався альбом, на якій студії, хто продюсер. І цікавий елемент – лірика. Це вірші, які, власне, співають. Традиція наносити їх на платівку з′явилася наприкінці 1960-х. У рок-музиці лірика почала рухатися від примітивної лірики про кохання до потужнішої. Почали, наприклад, співати проти війни, потім на філософські теми. Певні гурти у складі мали професійних поетів. Наприклад, у британському гурті King Crimson були професійні лірицисти.

Люди, які цікавляться антикваріатом, мають здебільшого комерційний інтерес. Хочуть заробити на цьому або вкласти гроші. А наша аудиторія – це естети. Хочуть духовної насолоди. Наш ярмарок проводиться вже шостий рік. Останні три-чотири роки його відвідує здебільшого молодь – десь дві третини. Здається, маємо певну кризу в освіті й естетичному вихованні. І люди хочуть чогось більшого.

Шукають певного розвитку, натхнення. Якоїсь духовної підтримки, чогось цікавого. Є люди, які просто приходять на ярмарки. Є ті, які в мережі знаходять і відстежують. У нас прихильників у соцмережах понад шість тисяч. А останній ярмарок відвідали 1700 гостей.

Третина тих, хто приходить на Kyiv Vinyl Music Fair, – це люди, яким дісталася від батьків апаратура. Вони вирішили її затестувати, спробувати, що це таке. Також іноді люди купують платівки, не маючи навіть апаратури. Кажуть: "Я потім куплю". Цікаво, що згодом вони купують якусь техніку, часто недорогу.

Це молодь, вони не мають грошей на дороге обладнання. Починають крок за кроком. Але дивимося, що за п'ять років рівень аудиторії зростає – вони розуміють, що те, що купили, не зовсім підходить. Не відображує всієї якості звуку й помалу розвиваютсья. Купують апаратуру значно якіснішу, роблять це поступово. Але згодом обирають ту, що має задовольнити їхні смаки й вуха.

Наступний зліт Kyiv Vinyl Music Fair пройде 19 лютого у Довженко-центрі (вул. Васильківська,1). Вхід вільний.