Вінниця, як і інші міста в 1990-ті, була кримінальною. У районі Вишенька у підлітків відбирали речі.

Про це розповів фронтмен проекту Pianoбой Дмитро Шуров на Радіо НВ.

"У 1990-ті все, що у мене з'являлося, якісь люди забирали: м'ячі, куртку, плеєр, батарейки. Коли кілька разів на районі Вишенька отримав по пиці. Тоді батьки віддали мене на дзюдо. Спочатку сподобалось. А потім я захворів на пневмонію, пропустив з півроку. Повернувся і зрозумів, що мені вже їх не наздогнати", - каже Шуров.

Про пісні

Перші свої пісні я нікому не показував. Потім пісню "Відьма" показав дружині Олі, не втримався. І після цього відчув, що маю демонструвати свої емоції іншим людям. Це для мене стало виходом із кризи, психотерапією.

Про батьків

Я з Вінниці. Батько був педагогом. Насправді - він поет і художник. Зараз знайшов себе у живописі. При цьому він дальтоніком. Коли я був малим, він іноді кликав, щоб я показав йому якісь кольори і фарби.

По маминій лінії у нас вся сім'я співала. Вони фантастично співали а капела українські народні пісні. У бабусі Ніни був контральто, низький вокал, а дідусь взагалі співав басом. Вони співали пісні, які відтоді жодного разу не чув. Це були якісь автентичні українські, схожі на музику Баха.

Про дівчат

На бальні танці я пішов через дівчат. Це був найшвидший і найпростіший спосіб бути так близько до дівчини, наскільки це можливо. При цьому не будучи нічим зобов'язаним їй після цього.

 

Про свободу

Я люблю певну свободу у всьому. Через це багато рішень приймав, можливо, конфліктних і, можливо, не завжди корисних моїй кар'єрі. Але свобода для мене важлива.

Про гроші

Коли відкрив для себе Елтона Джона, Джона Леннона, вони мене захопили. Батьки відчули це, всі родичі скинулися і придбали мені синтезатор. Почав робити фонограми. У 12 років заробив перші 5 доларів на фонограмі дівчинці. Потім десять, п'ятнадцять, потім тридцять. Так почав заробляти гроші.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Української на радіо стане ще більше

Про "Океан Ельзи"

Я останній рік школи провчився в Америці. Коли повернувся, вступив у Лінгвістичний університет, грав у кількох панк-групах. З Юрою Хусточкою дружив Діма Остроушко (гурт "Щастя"), ми з ним разом вчилися в інституті. Коли Океан Ельзи шукали п'ятого учасника, Діма дав мій номер. Ми зустрілися, пограли, на першій репетиції Славіка не було, у нього було якесь інтерв'ю. Увечері випили кави, вина, подивилися концерт U2 і Pink Floyd, а наступного ранку вже всі познайомилися і так поступово все сталося. Для мене це було більшим за музику. Вони стали моїми першими серйозними друзями у дорослому житті.

×