Світ маленької людини, якій, може, й не хотілося б опинятися на полі бою, але вона мусить, описаний Джоном Толкіним у "Володарі перснів", нагадує українську дійсність - говорить перекладачка Ярослава Стріха.

"Я спочатку подивилися фільм і була в такому бурхливому захваті, що прочитала спершу в книгу російському перекладі, потім в оригіналі, потім український і польський переклади, які існували на той момент. Я зосереджувалася на різних перекладах топонімів. Про це і написала роботу в Малу академію наук. Але насправді це було суто виправдання моєї одержимості цим текстом.

Мене в ньому захоплює нашарування різних історій – наскільки в різних часових масштабах це відбувається. Для когось із героїв це вже дуже старий світ, де історії закінчуються, як для ельфів. А хтось живе у своєму маленькому затишному світі і про занепад історії навіть не думає, як от ті ж хобіти. Але ця дуже стара історія може прийти і до них також", - ділиться дослідниця.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Instagram-поезія - спосіб почути щирий голос простої людини - Ярослава Стріха

"Цей ефект давнини, яка живе в тобі, навколо, і приходить до тебе, хочеш ти того чи ні, звичайно, розчулює. Коли я перечитувала Толкіна після початку українсько-російської війни, мені дуже зрезонувало. Описано ж світ маленької людини, якій, може, й не хотілося б опинятися на полі бою, але вона мусить. Зрозуміла, що затишний світ часто – це не відсутність небезпек, а лише вміння не бачити небезпек, які відбуваються навколо", - каже Ярослава Стріха.

×