"Фундація Дарини Жолдак" займається популяризацією дитячого читання.

У 2015 році була акція "100 тисяч книжок дітям" - нею займалася Світлана Сом. Вони просто закликали все суспільство передати в бібліотеки книжки. Люди нанесли 70 тисяч книжок, і Нова пошта їх відправила безкоштовно.

Потім запустився київський проект з популяризації читання Книжкобус. Це бібліотека на колесах. Ми з дитячою письменницею Олесею Мамчич і журналісткою Наталею Даньковою почали придумувати вправи, якими можна займати дітей у Книжкобусі. Коли було вже понад 60 вправ, ми почали тестувати їх — пішли до ЦБС (Центральної бібліотечної системи) Соломянського району, в яку входять 17 бібліотек, і запропонували експеримент: ми навчимо ваших бібліотекарів проводити з дітками заняття, подивимося, як воно піде. І діти повалили у бібліотеки. В результаті ми створили практикум, розрахований на 4 тижні. Відібрали вправ 18-20 і спробували їх поширити ще більше у практикумі "Як приборкати Книжкозавра".

Це дуже просто насправді. Наприклад, ми беремо малесенький віршик. Пропонуємо діткам ігрову ситуацію: уявіть, що ви жабка, і у вас ангіна, і тепер читаємо цей віршик як жабка з ангіною. Або уявіть, що ви іржавий втомлений робот, або ж маєте прочитати віршик як інопланетянин, як жабка, як баба Яга, як змійка, як мишка. Це підключення емоційного інтелекту. Діти в захваті.

Найменш мотивований бібліотекар з найменшою кількістю зусиль може це зробити.

Я нещодавно так одного депутата навчила вірші вчити. Він не міг вивчити багато віршованих текстів в театральній постановці, в якій брав участь. Людина в костюмі з краваткою взяла текст і пішла пищати, як мишка.

Так ми вирішили зацікавлювати читанням дітей по всій Україні. Домовилися з бібліотеками в селах, що передамо їм нові цікаві книжки. А вони натомість пройдуть цей практикум зі своїми дітьми. Зголосилися 319 бібліотека. Ми хочемо, щоб їх було 500.

 

Бібліотеки присилали нам звіти про практикум: кількість діток, кількість пройдених наших вправ. І підтверджували це фотографіями. Подивіться на ці фотографії: діти у бібліотеках в курточках сидять, бо холодно, і вчать наші віршики. В мене серце кров'ю обливається, коли бачу ті умови. А ці діти щасливі у бібліотеці поруч з книжками.

Ті 500 бібліотек, які пройдуть практикум і пришлють звіт, отримають 20-30 нових класних книжок в кожну бібліотеку.

Мені хочеться, щоб бібліотеки стали місцем, де життя дитини змінюється від потрібної книжки, яка потрапила в руки в слушний момент.

Є два місця для сучасної людини, куди вона може прийти безкоштовно: це спортзал і бібліотека. Що б у тебе в житті не трапилось, ти завжди можеш взяти книжку або кросівки і трішечки підвищити свій рівень життя.

Я зараз не встигаю займатися музикою, і мені від цього зле. Просто я маю робити це щодня, а роблю не щодня. Я корисну зараз справу роблю, але я прекрасно розумію, що є деякі речі, які я собі і Всесвіту винна.

Людина, якщо вона хоче бути психічно і фізично здоровою, має робити те, для чого вона створена. Якщо у тебе є здібності, а ти їх не реалізуєш, у тебе гарний голос, і ти не співаєш, нафіга тебе привели на світ надавши такий набір.

Так само як жодна жінка не може бути повністю обділена. Якщо в тебе негарні очі, в тебе гарні ноги. Якщо в тебе негарні ноги, в тебе гарне волосся. Якщо в тебе негарне волосся, в тебе гарний голос. У тебе є абсолютно точно щось гарне, і на цьому гарному ти можеш побудувати міф про себе.

Так само зі здібностями. У тебе точно є якась здібність. Не буває випадкових людей. Людина — це не випадковість. Щоб вона утворилася, її батьки зустрілися, батьки батьків зустрілися. Усі ці предки вижили крізь війни, крізь хвороби, і будь ласка, у світ прийшов такий ти і думаєш: я нездара. Так не буває. Ти просто ще не вжився в себе.

Читайте також: "Не могла повірити, що політики дозволять суспільному мовленню існувати" - Олександра Кольцова

Якщо ти не здогадався ще, для чого ти, то в тебе будуть депресії, хвороби і нещастя, тому що ти недостатньо часу повивчав, на що ти здатний. Ти можеш себе обдурювати скільки завгодно, що ти менеджер середньої ланки, але якщо ти народився тенісистом, бери і лупаш. Але якщо ти тенісист і ти розумієш, що хочеш написати казку дитині, іди і пиши. Звичайно, будуть труднощі перших кроків, але потім відкривається шлях.

Це шлях до щастя — постійно вчитися і працювати. Бо щойно в активного мозку з'являється забагато часу і він нічим не зайнятий — він починає пожирати сам себе. Творчим людям не можна мати багато вільного часу.

 

Це почалася близько 15 років тому. Я пам'ятаю, що я постила тоді, і якийсь піст затягнувся. Я подумала: норм. Зараз я не пощу. Я не їм тільки м'яса, все решта — риба, молоко, сир - це окей.

Треба слухати себе. Це діалог. Якщо ти слухаєш своє тіло, воно потім слухає тебе. Якщо тіло просить "мені б ковбаски", а ти йому диктуєш "ні ти веган, тепер ти будеш харчуватися тільки пелюстками троянд", то потім тіло бунтуватиме.

Бо твої ДНК існують у десятки тисяч довше ніж ти. Просто прислухайся до них.