47-річний Борис Барський із одеської комік-групи "Маски" поставив комедію "Моцарт і Сальєрі" в Одеському драматичному театрі. П"єсу написав іще 2000-го, коли гастролював із "Масками" в німецькому місті Мангайм.

— Вийшов із готелю, — згадує, — і на фасаді якогось концерт-холу побачив барельєфи Моцарта, Сальєрі та Бетховена. Побіг до готелю й сів писати сценарій.

Виставу "Моцарт і Сальєрі" кілька разів показали у Києві та Одесі п"ять років тому. Але чомусь зняли з репертуару. Недавно Барський переробив сценарій, і 21 квітня в Одесі відбулася прем"єра.

Стоїмо із Борисом біля одеського "Будинку клоунів", де винаймає приміщення комік-група "Маски".

Глядачам сподобалося? — запитую.

— Розкажу по дорозі, — пропонує актор російською, відчиняючи переді мною двері своєї "тойоти". — Їду до Володі Кузнецова (актора "Масок". — "ГПУ").

Частина глядачів сприйняла назву "Моцарт і Сальєрі" буквально, — розповідає вже в салоні. — Люди вирішили, що прийшли на класику Пушкіна. Але я придумав сучасну п"єсу. Хоч мене й називають сучасним Пушкіним, — жартує.

Борис видав три книжки віршів. Ось один із них:

Все болит, мне не легко,

Я смотрю, а взгляд — коровы.

Люди! Пейте молоко,

Будете всегда здоровы!

— У виставі "Моцарт і Сальєрі", — веде далі Барський, — троє давніх друзів Бетховен, Моцарт і Сальєрі похмеляються зранку. Говорять про заздрість та любов. Глядачі були в естетичному шоці. Та через 10 хвилин уже всі сміялися.

Музику до вистави написав джазовий музикант Юрій Кузнецов. В естонському місті Пряну він отримав премію Пола МакКартні за краще виконання пісні "Єстедей".

Борис видав три книжки віршів

— Я взяв Юру на роль Cальєрі, бо він ніколи не може вивчити напам"ять слова, — зізнається Барський. — А в Сальєрі їх найменше. Спочатку Юра просив роль Моцарта. Казав, що гарно грає на піаніно. Але Моцартом захотів бути я, хоч і на піаніно грати не вмію.

Бетховена зіграв актор Володимир Комаров — лисий із комік-групи "Маски". Виставу "Моцарт і Сальєрі" Барський невдовзі повезе на гастролі Україною. Восени її покажуть у столиці.

— Дуже люблю Одесу, — зізнається, поки їдемо містом. — Коли надовго виїжджаю, хворію. Тут корені Шварценеґґера, Копперфілда та Чарлі Чапліна. Бабуся Сталлоне в Одесі шукала будинок, де її внук народився. Заїхала на Одеську кіностудію. Я там грав донжуана у "Маски-шоу". Мав розкішний костюм і купу перснів на пальцях — купив по 3 гривні на Привозі. Бабуся Сталлоне — старенька, погано бачить. Але, як ворона, до блискучих камінців тягнеться. Побачила мої персні й говорить: "О, б"ютифул!". А в неї теж усі пальці в перснях. Питаю: "Ченч?", тобто "Поміняємось?". А вона: "Ноу!" — розгледіла-таки, що вони по 3 гривні.

Проїжджаємо повз оперний театр. Він уже 15 років стоїть у риштуванні.

Скоро його відремонтують? — цікавлюся.

— Кінця тому не видно, — зітхає. — У нас же катакомби, земля просідає. Кажуть, найкраща опера — паризька. Але мені вона не сподобалася. У Парижі будинок стоїть на площі, і видно тільки його лицьову частину. А одеську оперу — з усіх боків.

Біля театру росте шовковиця Альба. У неї чудернацьке закручене, без листя, гілля. Барський жартує, що це мер Одеси на 1 квітня розважився й посадив дерева корінням угору. Актор бешкетує. На очах у перехожих залазить на дерево. Його помічають собаки, що лежать на площі перед оперою, і починають гавкати.

— Це реінкарновані міліціонери, — пояснює. Потім уважно дивиться на псів, і ті замовкають. — Мене тварини чомусь люблять, — переконує актор. — Навіть найзліші собаки починають облизувати.

Повертаємось до машини. Барський розповідає, що біля оперного є літературний музей із "Садом скульптур". Щороку 1 квітня там відкривають маленький пам"ятник. Уже є скульптура "Одеса-мама", автомобіль "Антилопа Гну" із книжки "Золоте теля", нещодавно звели у бронзі гумориста Михайла Жванецького.

— Він для мене — живий бог, — зізнається. — Колись на моєму вечорі поезії в "Будинку клоунів" у першому ряду сиділа жінка, яка давно дружить із Жванецьким. Під час вистави вона дістала із сумочки книжку Жванецького і простягла мені. Я відкрив її за сценою, і був такий зворушений, що аж мурашки по шкірі побігли. Жванецький написав: "Иногда я — это ты, а ты — это я".

Біля будинку Володимира Комарова прощаємося. Барський виходить із авто. До нього підбігають дівчата і просять автограф.

— Звичайно, — каже актор нехотя. — Я для цього сюди і приїхав, — але у блокнотиках розписується.

1959, 22 вересня — Борис Барський народився в Одесі
1980 — одружився з хіміком Наталею
1981 — закінчив факультет атомної енергетики Одеської політехніки; три роки працював у Центрі стандартизації і метеорології
1983 — народилася донька Настя
1984 — артист Одеської філармонії; увійшов до комік-групи "Маски"; народився син Костянтин
1991 — перша роль у кіно "Сім днів з російською красунею"
1992 — закінчив московський ҐІТІС, спеціальність "режисура"
2000 — написав п"єсу "Моцарт і Сальєрі"
2007 — прем"єра комедії "Моцарт і Сальєрі" в Одеському драматичному театрі

×