Вівторок, 13 січня 2015 07:50

Виставу зібрали з віршів і спогадів

Виставу зібрали з віршів і спогадів
Фото: ck.ridna.ua

— Ти диви, який похожий на Симоненка. Копія, і лоб такий широкий, — каже глядачка з четвертого ряду про 26-річного Ярослава Литвина. Грає роль Симоненка у виставі "Серед грому і тиші". У залі раз по раз дзвонять мобільні. Глядачі кашляють, дехто крекче.

— Можливо, вже завтра мене не буде, — Ярослав Литвин йде у зал до глядачів. — Українська література переживе цю майже безболісну для неї втрату. Але я не можу піти з життя, не подбавши про свою сім'ю. Особливо про маму. Моя мама 27 років пропрацювала в колгоспі. Перший день моєї смерті може стати для неї першим днем жебрацького життя. Від усього серця прошу не допустити цього.

По завершенні глядачі аплодують стоячи. Вмикають запис Симоненка, де він читає вірш "Ти знаєш, що ти людина".

— Тут немає жодного мого тексту, лише тексти Симоненка і спогади, — говорить режисер Сергій Проскурня, 57 років, після вистави. — Це документальна історія. Тут працюють документи, хронологія, життя і творчість перемішані. Я не ризикував, коли на головну роль брав непрофесійного актора. Симоненко у своєму середовищі був білою вороною. Серед професійних акторів Ярослав теж вирізняється.

Зараз ви читаєте новину «Виставу зібрали з віршів і спогадів». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 840
Голосування Як оцінюєте судову систему після вироку Стерненку?
  • Судової системи в Україні не існує. Є телефонне право президента
  • Вбивця і викрадач людей Степаненко отримав те, що заслужив
  • Українська судова система – це Портнов
  • Хто такий Стерненко?
  • Мені байдуже. Я виїхав з країни, або планую це зробити
Переглянути