– Береженого Бог береже, – каже актор Георгій ­Хостікоєв, 37 років. Бере шаблю. Встає в бойову стійку – ноги напівзігнуті, озброєна правиця піднята над головою. На сцені київського Театру на Подолі йде репетиція рок-мюзиклу про Майдан "Маєш бути вільним".

Георгій Хостікоєв грає рок-музиканта Івана – активіста, на якого напали озброєні ланцюгами і битами тітушки.

– Шабля – образне рішення, що навіює паралелі з козацьким минулим українців, – каже режисер Віталій Малахов, 64 роки.

— Майдан дав змогу відчути, що ми можемо бути разом. Це вже не два українці – три гетьмани. Коли спільна мета згуртовує, ми здатні її досягти. Революція гідності продемонструвала, що можемо свідомо робити свій вибір.

– Вистава "Маєш бути вільним" – не документальна історія, а емоційне відображення сутності сучасних українців, — додає автор пісень Володимир Лавренчук, 61 рік.

— Після революції відбуваються швидкі зміни у правильному напрямі. Ми зробили вибір у бік самодостатності, відповідальності за свою країну і за свободу кожного окремого громадянина. В основі – цінності, на вершині яких – гідність. Пишаюся трансформа­цією суспільства останніх років і акцентую на цьому у виставі.

2014-го записали музичний альбом з 20 піснями про Майдан. Тоді не було додаткових планів. Але у відгуках почули, що це історія, яку можна показати. Так і виник "рок-мюзикл".

За сюжетом, музикант Іван на Майдані зустрічає дівчину-волонтерку. Завадити закоханим намагається тітушка, якого грає Дмитро Лінартович, 40 років.

– Глядач часто починає симпатизувати негативному персонажеві, бо він яскравіший, більш характерний, – каже актор. – Тітушки – теж люди. Їм притаманні ненависть, відчуття зради, вони теж по-своєму люблять. На початку вистави я – нардеп. Потім показують початок мого життєвого шляху: довкола мене пацанчики в спортивних костюмах. У мюзиклі добро і зло навчаються одне в одного. Добро розуміє, що теж має бути з кулаками. Тітушки вчаться шляхетності у захисників Майдану.

Коли починається війна на Донбасі, у Тітушки відбувається переоцінка цінностей. Він усвідомлює, що смерть не знає соціального прошарку, віку, статі – зачіпає всіх. Коли бачить, як гинуть люди, – змінюється. Його монолог "Доле, де ти?" – це внутрішній злам, повернення до першоджерел. Запитує себе: "Хто ти? Звідки? Якого ти роду? За що борешся?"

Головну героїню втілює 37-річна Марина Богун. Розповідає:

– Маланка офісна працівниця, у вільний час ходить на Майдан. Вона рішуча вольова дівчина, яка не стоїть осторонь суспільних і громадських проблем. Їй хочеться змінити країну на краще. Спочатку її настрій легкий і піднесений. Зустрічає Івана, закохуються одне в одного. Потім стається два потрясіння. Перше під час сутичок з тітушками. Друге, коли її хлопець іде на війну.

Наша постановка – це і щасливі очі на початку Революції гідності, і біль після перших смертей. Ми передаємо емоції, що панували на Майдані.

Переконання жити у своїй країні з європейськими цінностями, а не орієнтуватися на російську тюремну культуру, що панувала у нас багато років. Стан відчуття гідності, взаємоповаги й любові та довіри одне до одного. Коли людина поруч пахне димом, і ти знаєш, що це твоя людина.

– Іван – романтик, який приходить на барикади за покликом душі, – каже Георгій Хостікоєв. – Його окрилює думка "Нарешті ми будемо вільними". Після розстрілів розуміє, що зміни досягаються не так просто і швидко. Але він залишається вірним своїй ідеї. Відразу після Майдану йде добровольцем на війну.

Майдан – явище, якого не можна уникати. Маємо про це говорити, аналізувати, пам'ятати. Бо пропагандистська машина Кремля та його прибічники роблять усе, щоб дискредитувати будь-які зміни в українському суспільстві. Сьогодні потрібні історії про Революцію гідності та війну на Донбасі. Але не на потребу часу, а від серця. Коли ти просто не можеш не зробити. Рок-мюзикл – це творчий погляд на доленосні події, що відродили національну свідомість. Ми віддаємо шану тим, хто стояв на Майдані. Радіємо, що у нас є розумна й сильна молодь і цінності – потяг до свободи і кращого життя. Наш твір світлий. Навіть трагічні події – через призму надії.

Російська імперія завжди хотіла асимілювати українців. Але яка ж сильна наша нація, якщо після багатьох століть гонінь ми зберегли свою мову і культуру. Впевнений, що всі жертви недаремні. Вони дають українцям шанс на майбутнє.

Мюзикл має відкритий фінал. Війна триває, але ми знаємо, що вона закінчиться. Бо є відчуття, що ми маємо достатньо сил. Є надія. Є сила нації. І ми переможемо.

Прем'єра мюзиклу "Маєш бути вільним" у київському Театрі на Подолі відбудеться 23 лютого.

×