"У київських театрах рідко ставлять античну трагедію, — розказує мистецтвознавець Марина Черкашина після перегляду вистави "Несамовита ніжність Медеї" у майстерні театрального мистецтва "Сузір"я". — Окрім постановки "Царя Едіпа" Софокла в театрі імені Івана Франка, яку здійснив Роберт Стуруа, нічого не можу пригадати".
У "Сузір"ї" виставу за трагедією Евріпіда "Медея" поставила режисер Лариса Паріс, 44 роки. Вона ж виконала головну роль доньки грецького царя Медеї. Решту персонажів— Креонта, Егея і Ясона — зіграв її чоловік 47-річний Юрко Яценко.
— Поставити на камерній сцені п"єсу, де є багато героїв, хор, удвох украй складно, — продовжує Черкашина. — Лариса Паріс молодець. А от її партнер не знайшов потрібний тон, часто зривався на крик.
За сюжетом, Медея вбиває своїх дітей, аби помститися чоловікові за зраду.
— У цьому епізоді звучить "Танець семи покривал" Ріхарда Штрауса. Він тут недоречний, адже це еротична мелодія: під неї Соломея зваблює царя Ірода.
Запитую у Юрія Яценка, на якого глядача розрахована вистава.
— Це спектакль для всіх. Ми повертаємося на сто років назад, в естетику "срібного віку". Глядач же не може постійно дивитися "Аншлаг" і КВН.
Лариса Паріс народилася та жила в Москві. Яценко в ҐІТІСі захистив диплом режисера. 1995 року вони створили у Москві єдиний україномовний театр — незалежну формацію "Д.Ц.Т.Д." — "ДвоїнаЦеТеатрДвох". Потім переїхали до України. Жінка зізнається, що опанувати українську було важкувато.
— Юрко пояснив мені головну різницю між російською і українською мовами. В українській треба говорити протяжно, не ковтаючи звуків. Російською "ґварю", а українською "го-во-рю", — проказує. Намагається говорити українською, але іноді вживає російські слова. — Кожну країну треба пізнати, аби щось тут зробити. Театр, як і будь-яке мистецтво, має продовжувати традиції цієї землі.
4 
35413
Коментарі
2