— Не існує списків репресованих радянських піаністів, балалаєчників. А серед бандуристів таких — десятки, — каже музикант Володимир Войт, 39 років. Він — куратор Міжнародного форуму бандуристів. 19–22 жовтня триватиме в Києві та Чернігові. Виступлять бандуристи із США, Канади, Австралії, Аргентини.
— Одним із провідних бандуристів був письменник, історик Гнат Хоткевич. Його розстріляли 1938-го. Звинуватили в іноземному шпигунстві. Бо колись був на прийомі в німецького консула. У всіх радянських джерелах писали, що кобзаря Івана Кучугуру-Кучеренка вбили нацисти під час Другої світової. А насправді розстріляли більшовики в той же рік, що й Хоткевича. Правду дізналися, коли один дослідник із Харкова знайшов розстрільні списки з його ім'ям. Історії про бандуристів завжди трохи детективні. Бо їх перекручували або замовчували. Довгий час вважали, що учень Хоткевича Леонід Гайдамака теж загинув на фронті. Насправді ж емігрував у США і помер 1991-го.
Під час форуму відбудеться спільний концерт української та американської капел бандуристів. Чому цей концерт можна вважати історичним?
— Це перший спільний виступ за 82 роки. Ці два колективи є спадкоємцями київської капели, заснованої 1918‑го. Під час Другої світової музичні колективи з України евакуювали подалі від лінії фронту. Натомість капелу бандуристів розформували, частину музикантів відправили воювати. Цю творчу одиницю радянська влада зберегти не хотіла. Коли нацисти окупували Київ, почалася політика українізації. Капелу відновили. Але ненадовго. Німці побачили, як бандуристи підіймають народний дух. Відправили їх виступати по таборах, щоб надихати українських полонених до праці.
Як осередки бандуристів сформувалися за кордоном?
— Після війни до СРСР ніхто з бандуристів повертатися не хотів. Бо знали, що на них чекають репресії. Найсильніші бандури опинилися у США. Це Зиновій Штокалко, брати Гончаренки, Василь Ємець, Леонід Гайдамака. Чув історії, що часто люди не знали, куди тікають. Сідали на корабель, плануючи їхати до Америки, а опинялися в Австралії.
Чи можна відрізнити бандуристів із-за кордону за манерою гри?
— Вони залишили ознаки старої школи. В еміграції збереглися бандури харківського типу. Була менш габаритна, мала вдвічі менше струн, ніж сучасна академічна. На таких в Україні грали до Другої світової. В Україні їх збереглося лише чотири. Гру на харківській бандурі популяризував Хоткевич. Він вважав, що це інструмент особливого звучання. Один акорд на ній можна було зіграти сотнею різних способів. Це залежало від положення рук, пальців. Ці тонкощі були такими експериментальними, що наближували українську музику до тогочасного американського авангарду. Після війни це почали забувати. Розробили бандуру київського типу, яку штампували на заводах у Чернігові. Це був універсальніший інструмент. На ньому стали грати думи про Леніна і Сталіна, музику народів світу. Бандура почала асоціюватися з шароварщиною.
Чи відрізняється репертуар українських і американських бандуристів?
— Учні Хоткевича вивезли за океан унікальні матеріали, які не встигли знищити НКВД у 1930-х. Це релігійні твори, церковні колядки, республіканські, стрілецькі та повстанські пісні. Велику кількість пісень вважали втраченими назавжди. Багато матеріалу віднайшов канадський бандурист Віктор Мішалов, народжений у Австралії. Їздив по світу, зустрічався зі ще живими виконавцями. Вдалося врятувати деякі твори, які написав Хоткевич.
120 бандуристів з України і США заграють одночасно на сцені київського театру Івана Франка на завершальному концерті Форуму бандуристів 22 жовтня.
8 
35413
Коментарі