Ексклюзиви
Пʼятниця, 15 лютого 2008 15:50

Останній класик американської прози ХХ ст досі живий

Справжнє диво, що американський письменник Джером Дейвід Селінджер досі живий. Він не просто культовий автор, а легендарний. Останній живий класик епохи великої американської прози ХХ ст. Його місце десь між Фолкнером і Гемінґвеєм, а він — о дивина! — досі живий. 1 січня йому виповнилося 89 років. Інтернетом гуляє актуальне фото Селінджера, хоч уже близько 30 років він не дає інтерв"ю, пише "для себе" і провадить життя самітника у штаті Нью-Гемпшир. На фото бадьорий і добре вбраний стариган кудись простує у товаристві молодої жінки.

Слава до Селінджера прийшла після публікації повісті "Ловець у житі" 1951 року і закріпилася за ним назавжди після виходу у світ "Дев"яти оповідань" (1953). Рецепт успіху був напрочуд простим: письменник вигадує принципово новий тип літературного героя і радикально оновлює прозову мову. Три дні з життя невлаштованого і вразливого підлітка Голдена Колфілда, написані живою і чесною мовою з використанням сленгу, створюють ґрунт для наступних поколінь "незадоволених".

Марк Чепмен випустив у Джона Леннона п"ять куль і сів під вуличний ліхтар читати "Ловця в житі"

"Ловець у житі" став підручником із нонконформізму. Бітники, "діти квітів" 1960-х і паризькі революціонери 1968-го вийшли саме з цього тексту — його цинічної вразливості та жорстокої щирості. Селінджер "відкрив" підлітка, оформив його суверенне право на протест, винайшовши для нього автентичну мову. Подейкують, вічний підліток Марк Чепмен випустив у Джона Леннона п"ять куль і сів під вуличний ліхтар читати "Ловця в житі". Як і належить справжньому генієві, Селінджер впливає на людей по-різному.

Він досконало вміє описати абсолютну самотність і неоднозначність людської натури. Його герої живуть дуже емоційно — на межі нервового зриву чи самовбивчого пострілу в голову, як, наприклад, в оповіданні "Чудовий день для рибки-бананки" (1948). Перебувати в його прозі читачеві трохи незручно, але дуже цікаво, бо не завжди зрозуміла внутрішня мотивація слів і вчинків його героїв. Це підкреслено "незахідне", "буддистське" письмо. Головне в ньому залягає між рядків і проростає в читацькій свідомості незримим корінням.

Зараз ви читаєте новину «Останній класик американської прози ХХ ст досі живий». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода