Спектакль "Чевенгур" отримав Гран-прі міжнародного фестивалю театрів ляльок у Києві. Його назвали найкращою виставою для дорослих. Постановник харків'янка Оксана Дмитрієва перемогла в номінації "найкраща режисура". Вона ж написала п'єсу за романом Андрія Платонова "Чевенгур".

Жителі містечка впевнені, що незабаром настане комуністичний рай. Перестають працювати, харчуються рослинами. Наприкінці твору на них нападають і вбивають.

— Хотіла розібратися, хто ми й чому так живемо. Де заплуталися й заблукали. Відповідь на це в минулому. У виставі йдеться про життя в Чевенгурі з літа до зими. Бо взимку все закінчилося, — розповідає Оксана Дмитрієва, 42 роки. — Негода, люди голодні, їх убила нова влада, в яку свято вірили. Відмовляючись від усього в цьому місті Сонця, жителі з'ясували, що потрібні одне одному. Врятувати людину може лише людина. Жодні грандіозні події нічого не варті без стосунків. Комунізм для чевенгурців був як новий світогляд. Персонаж Чепурний каже: завтра почнеться перший день, ми заживемо по-новому. Проте неможливо зажити по-новому. Бо до цього щось було. Ми постійно стикаємося з обіцянками влади. Легко запропонувати небо в діамантах, та потім — "треба трохи потерпіти". Дія роману відбувається в радянські часи. У мене вистава позачасова. Важлива людина та її становище в тій чи іншій ситуації. Що вона відчуває. Сам Платонов був божевільним революціонером. Але радянська влада його знищила так само, як і персонажів ­Чевенгура.

— Роман Андрія Платонова 1928 року — складний твір. Його важко читати. Тема — утопія, людський самообман, одержимість міфами, ілюзіями. Дуже актуальний для нашого часу. В Харкові багато років є гарний дорослий репертуар лялькового театру. Інколи вистави кращі, ніж у драматичних театрах, — говорить член журі, театро­знавець Сергій Васильєв, 59 років. Розповідає про інші яскраві постановки фестивалю.

— Спеціальною премією відзначили чудовий італійський театр "Бамбабамбін". У ньому один ляльковод — Паоло Реч. Він відтворює старовинний італійський театр. В Російській імперії був Петрушка, в Англії — Панч, а в Італії — Арлекін. У виставі використані традиційні кумедні сюжети. Витівки Арлекіна, переживання Доктора, зустріч зі Смертю. Італієць Реч демонструє загальну тенденцію. Багато театрів ляльок у світі працюють як сімейні, по двоє-троє людей. У нас є Сергій Соловйов із Житомира, який сам виготовляє маріонеток і виступає з ними.

Хорватська "Каштанка" за оповіданням Антона Чехова отримала гран-прі як найкраща вистава для дітей. Господар змушений розлучитися з улюбленцем. Через важку працю не має часу доглядати пса. Тварина потрапляє до циркової трупи, стає зіркою. На виставі колишній господар і Каштанка зустрічаються, за сюжетом.

— Важливо, що актори сконцентровані саме на ляльках. Бо часто лялькарі грають як драматичні артисти, — продовжує Сергій Васильєв. — Ця вистава цікава дітям і дорослим. "Каштанку" колись вивчали в третьому класі. Але в Антона Чехова це таке ж серйозне оповідання, як інші. І ставлять його хорватці також серйозно. В номінації "найкраща акторська роль" нагородили Сару Люстіг за образ Каштанки.

У номінації "найкраще музичне оформлення" перемогла вистава "Король Дроздобород" Київського театру опери й балету для дітей та юнацтва. Музику написав композитор Юрій Шевченко.

За найкращу сценографію нагороду отримав спектакль "Баби Бабеля" Одеського театру ляльок. Художниця — Тетяна Нерсисян.

23 вистави з 18 країн показали на Київському міжнародному фестивалі театрів ляльок.

×