Понеділок, 21 липня 2008 16:04

Гончарі в Чигирині три тижні ліпили глечики

Молодіжний симпозіум гончарного мистецтва "Чигирин-2008" з 1 по 20 липня тривав в однойменному райцентрі на Черкащині. Цьогоріч — уже вшосте.

— Перший був присвячений гетьманському посуду, — розповідає 47-річний Євген Шевченко, голова Національної спілки майстрів народного мистецтва. — Торік — українській мисці, а цього року майстри працювали над створенням українського глечика.

24-річний Михайло Плужник-Гладир на симпозіум приїхав із Одеси. Гончарством займається 2,5 року. Тримає кілька упаковок "Суперклею".

— Перевозили роботи, й одна побилася, — пояснює. — Ет! — махає рукою. — Як побилося, так і склеїмо.


Часто доводиться склеювати? — цікавлюся.

— Та буває. Кераміка — вона ж, як жінка: ревнує, не любить, коли ходиш наліво — до живопису, наприклад, — сміється. — Потім сердиться, і все тріскає та б"ється. Гончарство — це ж шаманізм. Я раніше був просто такий собі оригінал одеський, а тепер, після Чигирина, буду справжнім ліцензованим шаманом.

Михайло одягнутий у вишиванку, шаровари кольору хакі та берці. Запитую, чи не спекотно в такому взутті.

— Спекотно. Іншого немає. Я гончарувать сів у своїх шкіряних капцях, так за три тижні постирав їх до дір (на гончарному колі. — "ГПУ").

22-річний Олександр Яровий із міста Яготин Київської області на симпозіум приїздить утретє. Розпитую про його скульптуру із двома кониками.

— Це ніби оберіг. Берегиня, яка сидить на двох конях. Раніше вважали, що коні захищають від нечистої сили. Навіть череп коня на хату вішали.

9-річна Іванна Кізян із міста Умань Черкащини — наймолодша учасниця пленеру — розповідає, що на гончарному колі крутила тарілочки й розмальовувала їх.

— А коли сюди приїхала, то не вміла ані крутити, ані розмальовувати, — додає. — А це навчилася. Мама вчила й інші майстри.

Мати дівчинки Анжела Драч, 35 років, каже, що жінці нелегко бути гончарем:

— На руки, спину, на ноги — дуже тяжко.

Чи є у гончарів забобони, пов"язані з жінками? — питаю.

— Оце був один майстер зі Львівщини — принципово не хотів нічого випалювати при жінках. Бо нібито, якщо жінка біля горна, то нічого не вдасться. Вимагав, щоб жінки вийшли. Та якось хлопці його вмовляли-вмовляли і таки вмовили, — сміється.

Кераміка, як жінка: ревнує, не любить, коли ходиш наліво

— Не знаю, як би так скромно сказати, але я, напевно, один із найбагатших гончарів в Україні, — відказує 35-річний Юрій Нечай із міста Кременчук Полтавщини, коли цікавлюся, чи прибутковою справою є гончарство.

То скільки заробляєте на місяць?

— Не рахую, мені вистачає. Усе, що хочу, можу купити. Але в Японії виріб майстра, глечик, наприклад, коштує 6-8 тисяч доларів. От якщо у нас за таку ціну можна буде глечик продати, я почну це робити. Поки що дарую, віддаю до музеїв. А заробляю на сувенірах.

Зараз ви читаєте новину «Гончарі в Чигирині три тижні ліпили глечики». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода