— Маємо понад 7–8 мільйонів гривень збитків, — каже художній керівник Театру на лівому березі Дніпра 33-річний Станіслав Жирков.

— Зараз ремонтуємо сцени і гримерні. Усі наступні репетиції розпочнуться з серпня, — продовжує Жирков.

Навіть якщо відкриємося у вересні, карантинні обмеження не дають театру нормально працювати. Велика зала на 400 глядачів зможе прийняти лише 120. Щоб вистава окупилася, квиток має коштувати 1500–2000 гривень. Дійсні тільки проєкти, фінансовані здебільшого Українським культурним фондом. Це п'єса Сергія Жадана "Хлібне перемир'я", прем'єра режисерки Тамари Трунової "Дім", вистава білоруського режисера Дмитра Богуславського "Людина з".

— У нас квитки розкупили на пів року вперед, задовго до карантину. Вісім аншлагів, — розповідає заступниця директора Київської оперети Ксенія Новікова, 33 роки. — Театр мав працювати ще три місяці, показати ці вистави і піти на планову реконструкцію основної сцени. Загалом майже 30 спектаклів перенеслося. Відкриємося восени. До кінця листопада працюватимемо над тим, щоб віддати борги глядачеві.

— Наш театр за часи існування пережив і війну, і Голодомор, і евакуацію до Казахстану, але завжди продовжував діяльність, — говорить 69-річний Михайло Захаревич, генеральний директор столичного Театру ім. Івана Франка. — Показали прем'єру "Украдене щастя". Працюємо ще над двома — "Крум", "Сірано де Бержерак", що не встигли поставити.

Планували провести міжнародний фестиваль національних театрів. Це було б театральне свято для киян за участю 10 колективів з різних частин України. Під час карантину кожні три дні транслювали в інтернеті вистави, які вже не йдуть, але отримали у свій час резонанс. Це архіви від 1940-х до сьогодення. Щоб глядачі не забували про наш театр, показували за невелику оплату й вистави діючого репертуару. Також проводили прямі ефіри з акторами, викладали фотосесії з-за лаштунків.

×