24-річний київський режисер Дмитро Сан (справжнє прізвище Непочатов. — "ГПУ") увечері 31 серпня влаштував проводи літа на набережній Дніпра у клубі "Джинс Біч Клаб", що в Гідропарку. Уздовж пляжу запалюють свічки. Налаштовують піаніно, орендоване в київській музичній школі N32, де навчається Дмитро. Праворуч від інструмента розпалюють вогнище. Навколо гуртуються з півсотні молодих людей. На березі прохолодно, тому дехто прийшов із ковдрою.
За піаніно сідає Анна Кляшторна, яка навчає Дмитра. Грає мелодії французького композитора Яна Тірсена, італійця Енніо Морріконе. Публіка аплодує і кричить "браво". "На біс" просять пісню канадської співачки Селін Діон "My heart will go one" із кінофільму "Титанік". У паузах акторка столичного театру української поезії "Мушля" Надія Базарова читає вірші Вільяма Шекспіра англійською мовою й Анни Ахматової — російською.
— Ідея з піаніно мені наснилася, — розповідає "ГПУ" Дмитро. — Напередодні дивився фільм "Піаніно" Джейн Кемпіон. У ньому головна героїня Ада МакҐрат грає на березі моря. Це дуже красиво. Я прокинувся й подумав: чому б і мені таке не зробити?
За дві години Дмитро каже:
— Це все. Отак і скінчилося літо.
Люди починають розходитися.
Дмитро Сан — автор стрічки про помаранчеву революцію "Ніщо й ніколи". На міжнародному американському фестивалі "Темекула Інтернейшнал" її визнали найкращим документальним фільмом 2006 року.
2 
35413
Коментарі