Ексклюзиви
Вівторок, 15 квітня 2014 09:55

"Ці гроші він заробив ногами"

Автор: ФОТО надане музеєм Історії Києва
  Танцівник Серж Лифар поїхав з рідного Києва до Парижа 1923-го. Помер 82-річним у Швейцарії 1986-го
Танцівник Серж Лифар поїхав з рідного Києва до Парижа 1923-го. Помер 82-річним у Швейцарії 1986-го

— Він — неймовірний красень, — балерина Тетяна Белецька роздивляється фото Сержа Лифаря. 2 квітня минуло 110 років від дня народження танцівника. До ювілею Музей історії міста Києва відкрив виставку світлин і рідкісних книг артиста.

— Подивіться на його обличчя, тіло. Такі досконалі лінії, як у Лифаря, важко знайти, — продовжує народна артистка. — Публіка не розуміє тонкощів балету: їй подобається або ні. Від Лифаря була така енергетика, що глядачі йшли ошелешені.

У залі розмістили 24 світлини, починаючи з дитинства Лифаря. На одній з них Сергій стоїть серед вихованців київської гімназії, що була на площі Франка.

— Він зрозумів, що хоче танцювати, у 16 років. Інші у цьому віці вже є майже сформованими артистами, — розповідає Андрій Лягущенко, 53 роки, директор Академії танцю ім. Лифаря. — Хореограф Броні­слава Ніжинська рекомендувала своїх учнів із Києва до трупи Сергія Дягілєва в Парижі. Про Лифаря сказала: він старий для балету. Сергій на свій страх і ризик сам поїхав до Дягілєва 1923-го, розуміючи, що шанси його невеликі. Дягілєв побився об заклад із Ніжинською на ящик шампанського, що з Лифаря буде зірка балету. Ніжинська парі програла. У Лифаря було таке величезне бажання танцювати, що він на приватних уроках надолужив утрачене. Знаковою для Лифаря стала роль блудного сина в однойменному балеті на музику Прокоф'єва. У спогадах Сергій Михайлович пише, що танцював самого себе. Він покинув батьківщину заради танцю і все життя хотів повернутися в рідне місто.

Відвідати Київ танцівник зміг у 60-ті роки ХХ ст. Доти він більш як три десятиліття керував балетною трупою "Гранд Опера" у Парижі, поставив там 200 вистав. Пізніше читав курс історії і теорії танцю в Сорбонні. Також писав і колекціонував книжки з теорії балету.

Через скруту Лифар багато видань змушений був продати. Залишки колекції його вдова передала до Києва 2000 року. Вони зберігаються у публічній бібліотеці ім. Лесі Українки. Основа колекції — зібрання Сергія Дягілєва.

— Лифар викупив їх у французького уряду і сказав, що ці гроші він заробив ногами. — Леонід Криворучко з бібліотеки ім. Лесі Українки показує на вітрину з книжками. Там є помітки і малюнки Лифаря. — Це був його річний гонорар у "Гранд Опері".

— Цю книжку можна взяти у читальній залі, — радить 65-річна Неля Миколаївна "Страдные годы" — автобіографію танцівника. — Він був підлітком, а влада тоді мінялася 17 разів. Ми сьогодні переживаємо жах, але це квіточки у порівнянні із початком ХХ століття. Приходять червоні, білі, а він хотів танцювати. Зрозумів, що не втілити мрію не зможе і поїхав у Париж. З першої спроби не вдалося — його повернули з Польщі голого-босого, без до­кументів. Була на його могилі. Кладовище називається "русское", але відчула — там лежить українець. Він не міг приїхати в Київ навіть на смерть батьків. За це ненавиджу комуністів: вони нищили сім'ї, обривали коріння.

Виставка триває до 15 квітня.

Зараз ви читаєте новину «"Ці гроші він заробив ногами"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 4548
Голосування Чому президент Зеленський погодився на "формулу Штайнмаєра"?
  • Хоче швидких перемог для себе і не розуміє наслідків для країни
  • Робить це через тиск європейських партнерів
  • Піддався Росії
  • Це зрада і немає, чого обговорювати
  • Ще не все пропало, ситуацію можна виправити
  • Ваш варіант у коментарях
Переглянути
Погода