"Червону руту" записали за три ночі

3 листопада у книгарні столичного видавництва "Смолоскип" зо два десятки людей зібралися на вечір, присвячений 40-річчю пісні композитора Володимира Івасюка "Червона рута". Ввімкнули перший запис у виконанні автора. Його зробив звукорежисер Василь Стріхович, 69 років.

— Без Стріховича не було б Івасюка. Тоді якісно записати міг тільки він. У нього 200-відсотковий слух, — каже товариш композитора Михайло Кузменюк, 61 рік. Під час зйомок стрічки "Червона рута" він виконував обов'язки директора фільму. — Запис робили три ночі на два мікрофони, щоби було шість партій.

— Що він сказав останнє?— перепитує Стріхович у акторки 59-річної Віри Хом'як, яка сидить поруч. — А, так, писали вночі. Бо вдень дуже шумно було, тролейбуси їздили. У нас було 4 години: з першої ночі до п'ятої ранку, коли вони не ходили. Як тільки пісню випустили в ефір на телебачення восени 1970-го, начальник викликав мене на ковьор і дав догану. Бо пісня не така, як усі, була. Наступного дня приходжу на лєтучку, а мені скасували догану і вручають грамоту. Зверху, з Києва, лист прийшов, пісню дуже розхвалювало начальство.

— Якось Володя дзвонить мені, запрошує в Карпати, — підхоплюється зі стільця Віра Хом'як. Вона знала композитора з дитинства. — Каже: "Я тут пісню написав, хочу відео зняти з тобою. Відповідаю: "Добре, але з мамою моєю сам говори". З нами ще Жан Макаренко поїхав, він у кліпі був моїм хлопцем. Доки доїхали на автобусі, який страшно деренчав, трусився й підскакував, переспівали все. А про "Червону руту" Володька мовчить, нікому не показує. Перед камерою змусив мене по слизькому камінню скакати. Я впала, колінку забила. А він: "Легше скачи, як пір'їнка, немов ти летиш". Володя дівчат любив, і вони його. Я жартувала: "Навіщо тобі очі синющі, ти ж не дівка?". Ввечері посідали на горі натомлені, вино п'ємо. Тут Володя дістає гітару і співає "Червону руту". Втому як рукою зняло. До ранку ми танцювали і галасували ту пісню на всі Карпати. Кажу: "Пісня буде всесвітньо відомою, ти прославишся". А потім сама собі думаю: прибріхую я трохи. Та вже за кілька місяців у гуртожитку неможливо було вчити екзамени. З кожного вікна лунала "Червона рута".

×