Андре Лабан малює картини під водою

Вихідними у столичному Експоцентрі відбувся фестиваль "Срібна акула". Понад сто учасників представили картини, фото та відео про підводний світ.

Почесним гостем фестивалю став 80-річний француз Андре Лабан, який протягом 20 років працював оператором підводної зйомки в команді дослідника моря Жака Іва Кусто. Він привіз на виставку шість картин, намальованих під водою.

На відкриття прийшло небагато відвідувачів. Андре Лабан спізнюється на півгодини.

— Я щойно з літака, — пояснює. — Був чотири дні в Харкові, там закінчився схожий фестиваль. Довго шукав, де цей ваш Експоцентр розташований. Сподіваюся, в інших таких проблем не виникне.

У виставковій залі вивішують полотна Лабана. На одному з них намальований корабель, на інших — підводне дно.

— Привіз лише шість картин, бо більше у валізу не помістилося. А ще одну тягнути не хотілося, — розповідає Андре. — Почав малювати підводний світ, бо фотографія не здатна передати всіх його відтінків і кольорів. Перше таке полотно створив 1962-го. Після того, як ми ще з двома акванавтами прожили два тижні під водою у спеціальному будинку "Діоген" на глибині 100 метрів. Досліджували підводне дно. Дихали тоді сумішшю з гелію та кисню, останнього в ній було лише 2 відсотки. Коли піднявся на поверхню, кілька днів говорив смішним писклявим голосом.

Своє перше полотно "Діоген" Лабан і досі зберігає вдома.

— На ньому зображено підводний будинок, де ми жили, — веде далі. — Правда, малював я після закінчення експерименту, по пам"яті. Створив картину, мабуть, із третьої спроби. Бо постійно промокав папір, фарби розмивалися. Потім вигадав власну методику: беру дерев"яне полотно, на якому вже є ескіз майбутньої картини. Щоб занурити у воду, прив"язую до нього вантаж. Перед тим роботу змащую жирним розчином, аби не насичувалася вологою. У воді намащую трафарети фарбою і прикладаю їх до полотна. Потім дістаю картину та домальовую останні штрихи.

Коштують картини Андре Лабана 600–700 євро.

— Продаю їх лише тоді, коли мені потрібні гроші, — додає. — Восени знімали документальний фільм. На нього треба було 6 тисяч євро. Я не знав, де їх узяти, тому продав знайомим свої роботи.

Полотно змащую жирним розчином, аби не насичувалося вологою

— Не знаю більше художників, які малювали би під водою, — зауважує художниця Леся Кара-Коця, 29 років. — Таких відтінків фарб, якими створені полотна Андре, в Україні не знайдеш. Здивована, що він у свої 80 років так добре відчуває кольори. Вони дібрані ідеально, переходи плавні.

×