У понеділок актриса Ада Роговцева святкувала 70-річчя. У своїй київській квартирі з дочкою та онуками розпила шампанське. Цілий ящик їй подарував генеральний директор однієї столичної компанії.
Іменинниця пригощала гостей домашніми пиріжками й тортом "Наполеон", який спекла дочка. Одним із перших актрису привітав по телефону Роман Віктюк. Приїхала Ольга Сумська. Подарувала троянди й парфуми "Марина де Бурбон" у чорній коробці з намальованою акторською маскою. Міністр культури і туризму Юрій Богуцький приніс відзнаку "За багаторічну плідну працю в галузі культури". Продюсер Роговцевої Ірина Зільберман піднесла боа з чорнобурки. Актор Володимир Талашко — намисто, режисер Сергій Проскурня — фікус.
Іменинниця читала власні вірші, співала, танцювала й розносила по квартирі квіти. А потім продовжила святкування у потязі на Одесу. Адже на другий день вона мала грати у "Варшавській мелодії-2" в одеському Театрі музичної комедії ім. Водяного.
Перед виставою ми поспілкувалися з актрисою у вестибюлі театру.
Як відсвяткували день народження?
— По всіх українських каналах не припиняли мене показувати, і в Києві, і в Москві. Вечір закінчився в купе потяга. Це дуже втомило. Але в Одесі вдалося відіспатися.
Який день народження запам"ятався найбільше?
— Усі дні народження в мене проходять на гастролях. Запам"ятався один 20 років тому. Його я теж святкувала в Одесі, в цьому ж театрі. Здавалося, що так довго не живуть, що в усьому об"ємі прийшла старість. Але, виявилося, пройшло 20 років, і я з нетерпінням чекаю зустрічі з глядачем. І щаслива, що я тут.
Вас привітали з київського Театру російської драми?
— Це мій рідний дім. Я там прожила 34 роки. Моя душа і серце завжди з цим театром. Але коли вже йдеш, то іди. Я пішла, і все. Оскільки я пішла, а не "мене пішли", люди, що лишилися там працювати, мають право вважати себе ображеними й не привітати мене.
Вам нещодавно дали звання Героя України.
— Його мені вручать на святкуванні в київському Театрі ім. Франка 26 жовтня. Я ще не звикла. Але це — єдине, що виправдовує те, що я живу. Дуже вдячна президентові, хоча не знаю, чия це була ініціатива. Але тепер у мене завдання — пожити довше, працювати краще, щоб виправдати.
Одним із перших привітав Роман Віктюк
Ви пишете книжку. Про що вона?
— Вона майже готова. Треба тільки знайти гроші на її видання. Це навіть не книжка, а спроба зафіксувати чудові миті розлук і зустрічей. Бабуся, дідусь, тато, мама, Луспекаєв чи Борисов, Романов чи Ульянов, Лаврови Кирило Юрійович чи Юрій Сергійович. Особистостей божественної обдарованості та інтелекту в моєму житті було дуже багато. І я хочу, щоб вони лишилися в пам"яті людей. Про знаменитих, звичайно, напишуть серйозні книжки. А ось про бабусь моїх і дідусів не напише ніхто. А ще в мене багато різних фотографій, навіть із початку минулого століття.
Ваша дочка готує свою дебютну режисерську роботу. Будете грати в ній?
— Катерина закінчила вищі режисерські курси у Петра Тодоровського і ставить спектакль для мами. Інсценування вона теж написала сама. У мене головна роль. І якщо все буде добре, прем"єра пройде у вересні. А вже в жовтні я зіграю примадонну у виставі британського драматурга Кауарда. Вона називається "Примадонна", або "Театр воєнних дій", або "Якість зірки". Поставить її Олексій Лісовець із київського Театру на Лівому березі.
У вас є улюблений режисер?
— Я з ким працюю, того і люблю. Зараз люблю свою Катю і Лісовця.
2 
35413
Коментарі