"Щастя в праці" київський художник Олег ТІСТОЛ написав спеціально до виставки "Раймузей". До 26 березня вона триває у столичній Art Ukraine Gallery

На картині зображений в нехарактерній для себе позі – зухвалій і одночасно приниженій. Сидіти із стиснутими колінами фізіологічно незручно. Гордість і неповноцінність одночасно – мої соціальні відчуття у житті. Останні років 20 кажуть, що я знаменитий український художник. Перепитую: то знаменитий чи український? У вузькому професійному колі в Україні і трохи за кордоном справді маю авторитет. А в соціальному плані – такий самий жалюгідний безправний громадянин, як і решта українців. Без соціальних гарантій. Через років 10 маю виходити на пенсію. Але мені її не дадуть, бо живу без трудової книжки.

 

Булава у руці – символ влади. Ми, художники, самі собі господарі. Але на картині – подарований знайомими попсовий непотрібний предмет. Пофарбував у свій улюблений зелений колір. Булава стала іграшковою, несерйозною. Такою ж, як і моя влада над певними життєвими ситуаціями. Шпатель – будівельний інструмент для найпримітивніших робіт у майстерні. Але й відлякуючий предмет. Наші сусіди – і тепер вороги – росіяни чомусь дуже бояться його. Вбачають у ньому символ масонських змов. Художники, як на мене, справді є носіями змови. Бо будуємо свій світ мистецтва і краси.

На картині я в робочому комбінезоні й улюблених американських кедах. Стіна з кахлів позаду – стереотипний образ, який використовую вже 30 років. Кахлі створюють ілюзію чистоти і стерильності.

Зазвичай творю, не задумуючись, на яких виставках експонуватиметься картина. А "Щастя в праці" намалював для спільного проекту з Миколою Маценком і Романом Мініним – "Раймузей".

Прийшла студентка-фотохудожниця. Для ­дипломної роботи знімала художників у майстернях. Попросив сфотографувати себе для майбутньої картини. Пояснив, як маю виглядати і який ефект повинен бути. З першого разу вийшло, як задумав. Потім перемальовував із знімка на полотно. Працював кілька днів. Зазвичай малюю швидко.

"Щастя в праці" намалював на чотирьох полотнах акриловими фарбами. Таку модульну картину легко транспортувати і зручно експонувати. Це практичний момент. Є й концептуальний. Коли картина складається зі шматків, це означає небажання створити ілюзію реальності. Підкреслюю: це – всього лиш малюнок.

 

Україна – держава безмежної творчої свободи. Немає жодних заборон. Важко уявити себе російським художником. Думати: що можна малювати, а що – ні. За що поб'ють, за що сечею обіллють. Чи посадять. На щастя, вже 30 років не думаю про це.

Немає сенсу займатися мистецтвом, щоб отримати матеріальний зиск. За тиждень продажу наркотиків заробив би більше, ніж за рік живописом. Хіба що бійці на фронті безкорисливіші, ще й зазнають небезпеки.

"Щастя в праці" – самоіронічна назва. Так часто казали в Радянському Союзі. Коли тобі кепсько, любили підколювати, мовляв, "потерпи, щастя – в праці". Такий лозунг ще більше добивав. Свою творчість не вважаю працею. Бо отримую задоволення від неї.

×