Ексклюзиви
Вівторок, 26 березня 2019 17:23

На виставці безперервно грає 50-секундна композиція

У Музеї історії Києва триває виставка Андрія Ревенка "Деревина: друге життя". Художник розповідає про скульптуру "Безіменний пеньок"

Цей розмальований у золотий, червоний, зелений та синій кольори пеньок я знайшов біля дверей одного підприємства в Борисполі. Його використовували як підставку. Я проходив повз нього кілька тижнів. Зрештою забрав до майстерні і розмалював акрилом.

Дивився на цей пеньок і думав: скільки ж він усього бачив. Згадував своє дитинство, школу. Ставало сумно, бо цього не повернеш. Думав, що не хочу, аби і цей шмат дерева просто зник.

  Андрій РЕВЕНКО, 45 років, художник, скульптор. Народився 11 вересня 1973 року у Кривому Розі на Дніпропетровщині в робітничій сім’ї. Закінчив Дніпровський гірничий інститут. Захопився творчістю у 30 років. Після поїздок українськими селами почав фотографувати робітниць, їхні руки та очі. Пізніше перейшов до малювання олією, аквареллю, акрилом. Художньої освіти не має. Експериментує з кольором та формою. Попередня виставка в Будинку художника ”Колір Хема” була рефлексією на творчість Ернеста Гемінґвея. Працює над виставкою за повістю Антона Чехова ”Палата №6”. Цінує творчість італійського художника-постмінімаліста Альберто Буррі, українського живописця Миколи Глущенка та сучасного митця Олександра Бабака. Пише вірші, любить кататися на сноуборді. Дружина Анна – підприємець. Виховують синів 11-річного Костянтина та Артема, 5 років.  Живе в Києві
Андрій РЕВЕНКО, 45 років, художник, скульптор. Народився 11 вересня 1973 року у Кривому Розі на Дніпропетровщині в робітничій сім’ї. Закінчив Дніпровський гірничий інститут. Захопився творчістю у 30 років. Після поїздок українськими селами почав фотографувати робітниць, їхні руки та очі. Пізніше перейшов до малювання олією, аквареллю, акрилом. Художньої освіти не має. Експериментує з кольором та формою. Попередня виставка в Будинку художника ”Колір Хема” була рефлексією на творчість Ернеста Гемінґвея. Працює над виставкою за повістю Антона Чехова ”Палата №6”. Цінує творчість італійського художника-постмінімаліста Альберто Буррі, українського живописця Миколи Глущенка та сучасного митця Олександра Бабака. Пише вірші, любить кататися на сноуборді. Дружина Анна – підприємець. Виховують синів 11-річного Костянтина та Артема, 5 років. Живе в Києві

Мене вразило інтерв'ю з одним художником. Він розповів, що в його майстерні залишилися шматки матеріалів. Він їх збирався викинути, але передумав. Зібрав докупи на постамент і підписав: "Ми залишилися жити". Я розчулився. Так старі пеньки, підгнилі колоди і шматки деревини почав перетворювати на арт-об'єкти.

Кайфував від роботи з деревом. Найбільше подобалося обробляти його бензопилою. Починаючи, не знав, яким буде результат. "Безіменний пеньок" – різнобарвний. Я хотів, аби він був помітним.

Виставка "Деревина: друге життя" – про повернення. Ніби новий старт для забутого.

Учора на виставку приходили дві літні жінки. Я їм розповідав, що ці дерева – відголоси минулого. А розмалювавши, я дав їм шанс на майбутнє. На їхніх очах виступили сльози. Не знаю, чи згадали молодість, чи замислилися про час загалом. Та це й неважливо. Головне – змусити їх відчувати.

Створювати експонати мені допомагали близько десятка людей, не митців. Хлопцю, який підвозив мене вантажівкою, запропонував знімати відео до виставки. Обробляти шматки деревини, обтесувати й обрізати їх допомагав безробітний, який якось напідпитку зайшов у майстерню. Мені здалося, що в ті моменти цим людям потрібна була мистецька терапія.

На виставці безперервно грає 50-секундна композиція німецького музиканта Нільса Фрама. Вона не набридає.

Розфарбований пеньок із Борис­поля – найяскравіше втілення основної ідеї: дати життя чомусь старому, мінімально змінюючи його.

Автор: фото надано прес-службою МВЦ "Музей історії Києва"
  Скульптуру ”Безіменний пеньок” художник Андрій Ревенко створив зі шматка дерева, знайденого на вулиці
Скульптуру ”Безіменний пеньок” художник Андрій Ревенко створив зі шматка дерева, знайденого на вулиці

Тема другого шансу у мистецтві набирає обертів. Мисткиня з Броварів Жанна Кадирова робила проект "Секонд хенд". Майструвала сукні з кахельних плиток занедбаних будівель – фабрик, мануфактур. Використала плитку з автостанції у Чорнобильській зоні. А американець Деніел Тернер (один із номінантів міжнародної премії Future Generation Art Prize 2019, нагороду започаткував Фонд Віктора Пінчука, переможець отримав $100 тис. – Країна) із металевих ліжок Вінницької обласної клінічної психоневрологічної лікарні виливав експонати проекту "ВКПЛ Балка 1, 2".

У житті є речі, втрачені назавжди. У мене з'явилася можливість їх повернути.

Зараз ви читаєте новину «На виставці безперервно грає 50-секундна композиція». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1259
Голосування Чому не можна розпускати Верховну Раду?
  • Це суперечить Конституції
  • Хай знімуть недоторканість, ухвалять закони про імпічмент, про кримінальну відповідальність за незаконне збагачення і новий Виборчий кодекс і можуть йти
  • За нинішніх умов на дострокових виборах у ВР не пройдуть нові партії
  • Мені байдуже до їхньої роботи. Їхні обіцянки на хліб не намастиш
  • Я не проти розпуску. Владу в країні треба перезавантажити повністю
  • Я проти будь-яких ініціатив президента
Переглянути
Погода