38 галерей з України, Німеччини, Литви, Франції та США презентували арт-об'єкти на міжнародному ярмарку мистецтва Kyiv Art Fair. 35-річний Сергій Григорян з Івано-Франківська розповідає про свою роботу "Карго-культ" – модель мотоцикла з пластика й гуцульських килимів
Завжди хотів мати американський Harley-Davidson. Та він коштує 60 тисяч доларів. Після ремонту лишилися будматеріали, пластикові труби. Зробив із них модель мотоцикла. Обшив старовинними домотканими килимами.
Хотів використати, щоб килими не пилилися, по них не ходили і не викидали. Щоб жили в нових роботах, експонувалися в галереях.
У мене є дилер, який купляє старі речі в Косові на Гуцульщині. Сподобалося поєднання текстилю із пластиком. Ці матеріали протилежні за значенням, текстурою, виконанням – але красиві, кольорові.
У моєму проекті йдеться про культ урбаністичних ідолопоклонників. Зараз релігій безліч, але основна – вшанування способу життя багатіїв. Люди прагнуть красиво жити. Шукають у магазинах дешеві речі, що виглядають, як дорогі – китайські айфони, підробки під бренди. Намагаються з доступних матеріалів зробити щось круте, дороге й багате. Радянські мотоцикли "Дніпро" чи "Урал" переробити під Harley. На "Москвич" чи "Жигулі" почепити антикрило, зробити імітацію спортивного Ferrari чи Lamborghini.
Це перегукується з карго-культами. Такі були в Меланезії на островах Фіджі в Тихому океані. Пов'язані з поклонінням гуманітарним вантажам, які тубільці назвали "карго". Найвідоміший – культ Джона Фрума – досі живий на острові Танна.
Під час Другої світової американські війська базувалися на архіпелазі Нові Гебриди (зараз незалежна держава Вануату в Тихому океані. – Країна). Будували авіабази, підгодовували місцевих, давали їм віскі. Тубільці не розуміли, що таке техніка, літаки. Звідки у білих такі блага. Для них поведінка чужинців нагадувала магічні ритуали.
Після війни американці звідти пішли. Аборигени зрозуміли, що їм більше ніхто нічого не дасть. Почали вирубувати у тропічному лісі злітні смуги, будувати ідолів у формі літаків із пальмового гілля і соломи. Імітували поведінку чужинців – наприклад, марширували. З кокосів робили навушники, на високих деревах звели авіадиспетчерські вежі. Махали руками, зображуючи сигнали посадки. Цими діями намагалися повернути чужинців, які їм будуть знову все давати. Не хотіли працювати. Молилися і чекали парашутів з гуманітаркою.
У нас люди теж звикли чекати, що прийде спаситель. І зробить низьку комуналку і долар по вісім. Українців зіпсував Радянський Союз.
Водночас вивчаю, як народне мистецтво може реагувати на сучасний інформаційний простір. Думаю, навіть в епоху інтернету і польотів у космос воно може бути цікавішим. І чи потрібне воно в майбутньому?
Сюжети для кахлів узяв із коломийок
Сергій Григорян поєднав хентай (різновид японських коміксів, анімації та відеоігор, основним елементом яких є порнографічні сцени. – Країна) і гуцульську культуру.
– Їздив у Карпати, спілкувався з майстрами. Вони поділилися технологіями, матеріалами. Гуцули – не зовсім українці, – каже. – Це східні племена, які осіли в Карпатах. Дримба, цимбали, трембіта – це шаманські інструменти. Практикується багатоженство. Кожен гуцул, крім дружини, повинен мати любаску або дві. Якщо не має, його інші чоловіки-гуцули не поважають.
У них збереглися унікальні звичаї, ритуали, своя демонологія. Багато етнічних речей, одягу, інструментів, знарядь праці мають східне походження. І в мові багато тюркських слів. Навіть кухня непроста. Зокрема, гуцули зналися на галюциногенних грибах, варили їх.
Зробив керамічні кахлі під старовину.
– Сюжети для кахлів узяв із коломийок. Це співанки, подібні на російські частушки. Їх носіями були психічно хворі. В кожному селі ходить такий і сороміцькі віршики з матюками розказує. Цей пласт фольклору трохи забутий. Зобразив інтерпретації гуцульських історій. До кожної написав свою співанку. Ось, наприклад, про веселу вдову: удовиця запросила хлопів повну хату. Чоловік з могили виліз, щоби їх кохати. Або: прикарпатський психопат файно п'є, гуляє. Голу дівку як побачить, то її стріляє.
Коментарі