Ексклюзиви
Вівторок, 10 листопада 2015 13:21

Людей, які володіють англійською, багато. Але українську вони зазвичай знають гірше

Завершили український переклад книжки Стівена Кінґа "Ярмарок нічних жахіть". У США вона з'явиться в продажу 3 листопада, у нас – перед Новим роком у харківському видавництві "Клуб сімейного дозвілля". Найбільше оповідань у збірці переклали кияни Катерина Грицайчук і Анатолій Пітик. За кілька тижнів до здачі тексту вони відвідали тренування з бейсболу – улюбленої гри Стівена Кінґа

– Прощавай, манікюр, – дівчина в довгому светрі роздивляється поламані нігті на правиці. Переводить подих, сидячи на вкопаній у землю автомобільній покришці. За мить до того їй у сонячне сплетіння влучив бейс­больний м'ячик – схожий на тенісний, але шкіряний і втричі важчий. 20-річна перекладачка Катерина Грицайчук уперше спробувала зіграти в бейсбол.

  Перекладач Анатолій Пітик над повістю Стівена Кінґа ”Біллі Блокада” працював два з половиною тижні. Для розуміння специфіки тексту почав грати в бейсбол
Перекладач Анатолій Пітик над повістю Стівена Кінґа ”Біллі Блокада” працював два з половиною тижні. Для розуміння специфіки тексту почав грати в бейсбол

– Раз на сім років Кінґ видає під однією обкладинкою твори, що виходили в журналах Esquire, Playboy, – розповідає її колега 21-річний Анатолій Пітик. Присів поруч із Катериною на землю, поправляє пальцем окуляри. – До "Ярмарку нічних жахіть" увійшли оповідання, які раніше публікувалися тільки німецькою й французькою. Письменник, під враженням від прийому своїх фанів у Європі, написав для них ексклюзив.

Катерина й Анатолій перекладають дев'ять оповідань і дві поеми – з 20 творів збірки. Загальмували на першому ж абзаці повісті "Біллі Блокада".

– Прочитав "Він пройшов крізь даґаут" і бачу, що нічого не розумію, – продовжує Анатолій. – У передмові Кінґ пише: "Так, оповідання про бейсбол, але дайте йому шанс. Розумію, що ви можете бути далекі від гри. Однак спробуйте побачити тут не просто графоманство запеклого бейсболіста, а життєву історію". Вирішили, що без професіоналів у бейсболі не розберемося в цьому тексті.

Катерина й Анатолій прийшли на гру Київської бейсбольної ліги в парку Дружби народів. На куті футбольного стадіону встановлена висока мачта із сіткою. У ґрунт вбиті чотири схожі на подушечки бази. З кожного боку від бейсбольного майданчика розташовані металеві трибуни у два ряди і дві лави запасних – даґаути. За 120 м вкопані покришки. Якщо гравець зможе вибити за них м'яч – це хоумран. Він автоматично може принести команді до чотирьох очок.

– Ну шо, допонтовался? – звертається до свого підопічного тренер клубу "Алмаз" 53-річний Дмитро Мацулевич. Хлопець тричі не зміг відбити м'яча і йде з поля, схиливши голову. Битку волочить за собою по землі.

У бейсбол Дмитро Арнольдович грав ще за часів СРСР. Він у червоній куртці Boston Red Sox. Це улюблений клуб Стівена Кінґа. 2004-го письменник жартував, що на його могилі слід написати "Бостон не став чемпіоном за мого життя, і за вашого – також не стане". На той момент Red Sox не перемагали у першості "Головної бейсбольної ліги" 86 років. Кінґ вирішив вести протягом сезону щоденник уболівальника клубу, який багато літ не може перемогти. І саме того року Бостон став чемпіоном.

"Алмаз" програє, поєдинок закінчується. Анатолій і Катерина пояснюють Мацулевичу, що він – їхня остання надія, бо до здачі тексту залишилось мало часу.

– Можно дать ногой под зад, если не побежит на следующую базу, – відволікається тренер.

  Перекладачка Катерина Грицайчук чотири роки поспіль виграє грант від Канадського посольства на переклад французької поезії. Також перекладає голлівудські фільми, відвідує секцію стрільби з лука. Щоб зрозуміти героїв повісті Стівена Кінґа ”Біллі Блокада” зайнялася бейсболом, тренує подачу пітчера
Перекладачка Катерина Грицайчук чотири роки поспіль виграє грант від Канадського посольства на переклад французької поезії. Також перекладає голлівудські фільми, відвідує секцію стрільби з лука. Щоб зрозуміти героїв повісті Стівена Кінґа ”Біллі Блокада” зайнялася бейсболом, тренує подачу пітчера

Перекладачі виймають ноутбук, термос, папірці й сідають обабіч нього.

– Я английский знаю, давай сюда, – вихоплює в Анатолія шість сторінок друкованого дрібних шрифтом тексту. Починає підкреслювати й писати автоматичним олівцем пояснення до спортивних термінів і бейсбольного сленгу. За кілька хвилин потирає руки – змерз.

Встає й вайлувато прямує до свого мікроавтобуса "Форд".

– Робити текст "як вийде" – це була б неповага до Стівена Кінґа, до бейсболу і до нас самих, – кажуть Катерина й Анатолій, розливаючи трав'яний чай. – "Біллі Блокада" – це історія про молодого, дуже активного й успішного гравця, який через специфічну поведінку на полі отримує прізвисько Блокада. Грав за "Титанів" із Нью-Джерсі в середині 1950-х. Але після єдиного сезону згадку про Біллі та його команду стерли з історії бейсболу.

Інші автори трилерів поверхнево описують реальність, але детально зупиняються на крові, тельбухах, іншій бридоті. Кінґ прискіпливо концентрується на зовнішньому світі, розписує побутові деталі, а вже потім з'являються кров, тельбухи та інша бридота. В його світ віриш навіть у маленьких оповіданнях. У тих, з якими ми працювали, нема містики. Не зовсім вони й криваві – хоча неприємні, болючі, страшні, сумні. Кінґ лякає не так монстрами, як реалістичністю.

Йому вже 68 років, він пише про те, що хвилює тепер: старіння, сенс життя, що буде після смерті, сам її процес. Сюжети про бабая в шафі зникли. Кінґ змінюється. Гетто автора жахальчиків дратувало його від самого початку. Він навіть писав під псевдонімом Річард Бахман, щоб зрозуміти: продаються його історії чи ім'я.

Перед кожним оповіданням у "Ярмарку нічних жахіть" Кінґ розповідає його історію написання.

– 14 років тому Кінґ видавав щось подібне – своєрідний майстер-клас із письменства. Особливо вразила передісторія оповідання "Герман Гук досі живий", написаного шість років тому. Герман Гук – це американський письменник, якому перевалило за 100 років, і він досі працює. У Кінґа є традиція – із сином ходять на бейсбольні матчі. Кожен обирає собі команду, за яку вболіває. Хто виграв, загадує іншому написати оповідання й дає назву. Кінґ програв і син згадав замітку – у вранішній газеті про Гука, якому тоді виповнилося 94 роки.

Оповідання Кінґ написав під враженням від автомобільної аварії недалеко від його дому. Тоді загинули жінка й п'ятеро маленьких дітей. За півгодини до катастрофи її бачили в магазині – тверезу й щасливу. Розтин же засвідчив, що алкоголь в її організмі перевищує 10 стандартних доз. До того ж вона обкурилася марихуани й зробила це вже в машині – з дітьми на задньому сидінні. Що мало статися, аби жінка так вчинила – поїхала потім зустрічною смугою, поки не врізалась у автомобіль, пасажири якого теж усі загинули?

Катерина Грицайчук з Анатолієм Пітиком удруге перекладають Стівена Кінґа. Перша робота – роман "Кладовище домашніх тварин". Для видавництва "КСД" його перекладав Володимир Поляков. Але виявилося, що зробив це з російської.

– 1 липня вийшла книжка, а наступного дня фанати звернули увагу, що переклад не просто з російської, а й зроблений за допомогою Google-translate. Видавництво відкликало наклад із книгарень і 9 липня звернулося до нас. 11 серпня ми здали 450 сторінок перекладу, 2 вересня книжка з'явилася в продажу.

До "Кладовища домашніх тварин" ми перекладали короткі оповідання, переважно фантастику, а також – фільми. З нами працювати вигідно, бо не халтуримо, робимо собі ім'я. Людей, які добре знають англійську, багато. Проблема в тому, що українську вони зазвичай знають гірше. Ми ж кожне слово вилизували, підбирали найкращий синонім. Надихалися від Віктора Морозова та його перекладу "Гаррі Поттера".

У Кінґа є персонаж – 80-річний Джек Крендел, який все своє життя провів у маленькому містечку в штаті Мен. Перекладати це літературною мовою було б некоректно, бо його висловлювання не розуміють колишні мешканці Чикаго. Спробували передати мову Крендела діалектизмами з різних регіонів.

Одна бабуся Катерини живе на Сумщині, інша – на Рівненщині. Вона використала їхню мову, додавала слівця з інших регіонів України, підказані знайомими.

У книжці є також діти – 2 і 5 років. Консультувалися з логопедами, які звуки в такому віці не вимовляють носії англійської й української. Нашого дідуся Джека Крендела вже розібрали на цитати. Особливо коли він питає у головного героя: "А ваш кіт, коли ходить, у нього йончики теліпають?" Тобто чи тварина кастрована. "Йончики" – почули під Чопом на Закарпатті. Або дід описує епідемію "іспанки" в 1930-х: "Матерок ховали разом із дітьми". Це – кролевецький діалект із Сумщини.

Поруч із трибуною, на якій розмовляємо, стоїть візок. У ньому накидане бейсбольне начиння: м'ячі, битки, рукавички-пастки, шоломи, маски, щитки на ноги, бандаж для захисту геніталій.

– Я пока там, то вы не стесняйтесь, берите, играйте, – Мацулевич повертається і видобуває з візка найцілішу пастку "Вілсон". Коли дізнається, що Анатолій – шульга, вертається до машини. Приносить ще запаковану рукавичку.

Питаю про відмінності між російськими й українськими перекладами Кінґа.

– Маємо різні школи. Українська тяжіє до буквалізму, а російська дозволяє вільніше поводитися з текстом. Наприклад, Вінні Пух офіційно вважається переказом Бориса Заходера.

Анатолію кілька разів не вдається впіймати м'яча з невеликої відстані. Тренер заспокоює його. Каже, що пастка – нова, її треба розносити.

– У нас перше оповідання Кінґа вийшло 1986-го у "Веселці", за три роки опублікували роман "Мертва зона". В 1990-х текстів Кінґа вже було багато, цензура зникла. Працювати треба було швидко. Настільки, що коли одному перекладачеві з Москви трапився текст без останніх п'яти сторінок, він їх придумав – кульмінацію із вбивством вампіра. Книжку досі публікують.

"Кладовище домашніх тварин" – не виняток. У російському тексті, збираючись на прогулянку, син питає: "Папа, где мои конфеты?" Їх шукають і знаходять під ліжком. В оригіналі читаємо, що малий питає snickers. І це ще наймиліший ляп. Можемо повірити, що інтернету не було, а перекладач не знав, що "снікерси" – це спортивне взуття. Але були ляпи, які пояснити незнанням реалій важко. Дівчинка запитує: "Ты все еще писаешь?" Хоча в оригіналі написано piss off – тобто бути розлюченим на когось. Росіяни також, буває, з роману на 500 сторінок видають 100, а далі коротко переказують сюжет – із 10-го по 35-й розділ.

За два тижні на тренування Катерина й Анатолій приходять із коробкою цукерок. Дарують Дмитру Мацулевичу за консультацію.

– Дуже допомогло розуміння правил бейсболу не випустити в тексті Кінґа пітчера з бітою на поле, коли його команда захищається, – Анатолій тисне руку тренеру. Пітчер – гравець захисту, він кидає м'яч. З биткою на поле може виходити тільки під час нападу.

Каже, що з Катериною продовжуватимуть займатися бейсболом, бо це – дуже весело.

– Зрозуміла кайф від процесу, драматизм матчу, хто куди біжить. Ці емоції і врятували оповідання, – Катерина вдягає рукавичку-пастку.

Мацулевич запропонував їй і Анатолію зіграти між собою за спрощеними правилами. Подає м'яч. Хлопцю вдається його відбити, він біжить на базу, пробуючи заробити очки. Аби вивести гравця в аут, слід доторкнутися до нього, як у дитячій забавці у квача. Катерина доганяє Анатолія і так і робить.

– Катя, так осалить ранера рукой с мячем нужно. А ты ж его на земле оставила! – кричить тренер.

Анатолій сміється:

– Просто цей фрагмент у книжці не вона перекладала.

Зараз ви читаєте новину «Людей, які володіють англійською, багато. Але українську вони зазвичай знають гірше». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 86
Голосування Чому "Шахтар" слабко грає в обороні?
  • 1) продали Ракицького
  • 2) неуміння тренерів вирішити цю проблему
  • 3) недопрацьовує опорна зона
Переглянути
Погода