23 вересня 1848 року американець Джон Куртіс уперше в себе вдома виготовив жувальну гумку. Вона складалася з неїстівної еластичної речовини та ароматизаторів із барвниками.

 

А от найперша жувальна гумка датується VII–II століттям до нашої ери. Її знайшли у Північній Європі під час розкопок. Вона мала вигляд шматків доісторичної смоли зі слідами людських зубів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Які корисні продукти шкодять нашому здоров'ю

1848-го Джон вирішив відкрити промислове виробництво жувальної гумки з соснової смоли. З часом почав додавати у свої вироби парафінові ароматизатори, але продажі були низькими через домішки, які були у смолі.

На основі каучуку жуйку почали виготовляти лише 1869 року завдяки винахідникові Томасу Адамсу. Нова гумка здивувала людей, це дало поштовх до початку серійного виробництва. Через два роки Адамс винайшов машину для її автоматичного виробництва.

Жувальна гумка має як негативні, так і позитивні якості. Вона очищує зуби від залишків їжі, карбамід та гідрокарбонат натрію, що містяться у багатьох жуйках, нейтралізують кислоту й підтримують нормальний кислотно-лужний баланс у роті. Попри це кондитерський виріб стає причиною руйнування пломб, викликає надмірний розвиток жувальних м'язів та сприяє надмірному виділенню шлункового соку.

×