Українці люблять Майдан. Революція зваблює простими відповідями на складні питання. Дає ілюзію самореалізації, потрібності та важливості. Тому так складно було розчистити центр Києва навесні 2014-го, коли Майдан втратив сенс. Люди не квапилися повертатись у будні.
На жаль, жоден із наших Майданів не став справжньою революцією. Революції змінюють систему — нам вдавалося змінювати хіба можновладців. І лише тому, що влада порушувала всі правила й зазіхала на найдорожче — наші свободу й гідність. Ми щоразу повставали, скидали владу, але поверталися додому, так і не змінивши правил гри. Бо досі не навчилися відрізняти політичну боротьбу, в якій ідеться про розподіл повноважень між політиками, від важливішого рівня — конституційної архітектури держави.
Чи була б у Володимира Зеленського монобільшість у парламенті, якби президент України не мав права достроково припиняти повноваження Верховної Ради за такої сумнівної причини, як відсутність коаліції? Не певен. Чи уявімо, що Україна змінила Конституцію і вирішила обирати президента в парламенті, ослабивши його повноваження. Верховна Рада точно була б іншою. Отже, були б інший і президент, і прем'єр за тих самих уподобань виборців. Ми мали б інший склад парламенту, якби змінили виборчу систему.
Ефективна конструкція держави важливіша за питання, хто сьогодні тимчасово займає владні кабінети. Єдиний перспективний спосіб боротьби з "не тим" президентом — вмонтовувати в Конституцію запобіжники проти надмірної концентрації влади, повноважень, а отже й ризиків в одних руках.
Якщо Зеленський справді хоче увійти в історію, єдиний спосіб це зробити — вже зараз проектувати нову збалансовану й ефективну конституційну архітектуру майбутньої України. А не перетягувати на себе владні повноваження, розбалансовуючи Основний закон.
8 
35413
Коментарі