Багатьом власникам банків був вигідний слабкий НБУ. Їм "щастило", що центробанк закривав очі на скритність у розкритті реальних власників фінустанов, накачаний із непідтверджених джерел капітал, обмани вкладників і позичальників, ризикованість кредитних операцій, відсутність належного корпоративного управління. 2014 року Нацбанк перестав закривати очі на діри банківського менеджменту.

Справжніх акціонерів попросили визнати володіння банками, влити реальний капітал, підтримати їх у тому числі за рахунок повернення кредитів, узятих раніше з грошей вкладників. Не всі погодилися. У результаті понад сотня банків закриті, один націоналізований. Та відповідальності власники так і не понесли.

Ще 2008-го банки отримали десятки мільярдів гривень рефінансування від НБУ. Однак не поспішали повертати кошти після кризи. Вони продовжували їх щороку. При цьому залучали ці гроші за обліковою ставкою в 6,5–9%, яка особливо не залежала від інфляції. На цьому заробляли.

Не дивно, що вони занепокоїлися, коли 2015-го облікова ставка стала реально відображати вартість грошей. В умовах зростання інфляції вона пішла вгору — позичати стало дорого. Власникам банків треба було повертати кошти і вливати додаткові ресурси. Для багатьох виявилося дешевше привести їх до банкрутства. При цьому знайшли спосіб не втратити. Власники намагаються за безцінь скупити назад свої кредити через підставні компанії. Замість того, щоб повернути кредити пов'язаних осіб своїм банкам, що знаходяться в управлінні Фонду гарантування вкладів і тим допомогти повернути кошти вкладникам по депозитах.

Фонд гарантування оцінив наслідки банкрутства банків у понад 200 млрд грн — без витрат на націоналізацію. З них 90 млрд грн виплатили вкладникам. 35 млрд грн збитків зазнали вкладники з депозитами понад гарантовану суму в 200 тис. грн, більше 90 млрд грн — юридичні особи.

40 промислових груп в Україні тільки з 2008 року отримали близько $10 млрд кредитів у держбанках. Практично нічого не повернули. Де гроші? Якісь в офшорах, якісь вклали в місцевий або іноземний бізнес. На інші купили нерухомість і яхти, футбольних та баскетбольних гравців. Щось списала війна. А частина просто втрачена через неефективний бізнес власників.

Платники податків через держбюджет і держ­борг профінансували це свято життя олігархів. Збільшили капітал держбанків спочатку в 2009–2011 роках на понад 50 млрд грн за старим курсом, а потім і в 2014–2016-х — більш як 70 млрд грн. З урахуванням Привату, втрати держави сягають понад $15 млрд.

Маю велику надію, що незалежні наглядові ради і професійний менеджмент держбанків нарешті почнуть вимагати повернути кредити. І що на той час також зрушиться судова реформа.

×