Ексклюзиви
Вівторок, 15 травня 2007 16:20

Україні потрібен закон про люстрацію

Україні потрібен закон про люстрацію

Минулої п"ятниці Конституційний суд (трибунал) Польщі ухвалив рішення щодо нового проекту закону про  люстрацію. Воно не скасовує люстраційних вимог, лише обмежує їхній засяг і фактично підтверджує та уточнює норми попереднього закону про люстрацію, прийнятого у Польщі десять років тому.

Мета нового закону, як підкреслив голова Конституційного трибуналу, професор Єжи Стемпєнь, — аж ніяк не помститися колишнім працівникам політичного розшуку та їхнім таємним співробітникам. А лише дати суспільству належну інформацію щодо осіб, яким воно доручає здійснювати особливо важливі й відповідальні функції.

Сама по собі співпраця з органами не закриває громадянам шляху до обіймання публічних посад — і в цьому сенсі закон не передбачає жодних "заборон на професії", як це стверджують його несумлінні критики. Покарання передбачене лише за приховування відповідної інформації держслужбовцями та деякими іншими категоріями працівників. Їхній перелік чітко визначений —  зокрема, Трибунал відхилив вимогу люстрації журналістів, учителів та викладачів, а також керівників недержавних мас-медіа та приватних навчальних закладів.

Логіка закону чітка: люстрації мають підлягати насамперед особи, котрим суспільство довіряє прийняття законів, їхнє практичне втілення та нагляд за законністю. Приховування такими особами відповідної інформації про своє минуле може становити реальну загрозу для прав людини та демократії в країні. Оскільки не демонструє готовності цих осіб недвозначно відмежуватися від колишніх тоталітарних практик та інституцій і робить таких осіб вразливими перед можливим шантажем та, відповідно, сторонніми маніпуляціями. Водночас ті, хто з різних причин не бажають складати люстраційних зізнань, можуть знайти собі працю на безлічі недержавних посад, які цього не вимагають. Та й висновок люстраційної комісії не є остаточним: кожен може оскаржити справу в суді.

Персонал СБУ, не виключено, й досі нафарширований московською агентурою

Польський закон про люстрацію є виявом радше сили, ніж слабкості польської демократії, громадянської зрілості польського суспільства. В Україні ж немає не лише такого закону, а й розуміння його потрібності — практично в жодної з більш-менш помітних політичних сил. Це погана прикмета, бо вказує не лише на сумні перспективи української демократії та верховенства права в постсовєтському заповіднику. А ще й на хисткі перспективи української незалежності, на "сторожі" якої стоять каґебешні та комсомольсько-компартійні типи, що все життя з тією буржуазно-націоналістичною "нєзалєжностью" боролися і котрі й досі почувають глибоку зневагу або й ворожість до всього українського. Згадати хоча б глузливий вислів одного з них про "жменьку україномовної інтелігенції".

Безпорадність української СБУ, котра не зуміла торік ані передбачити російських провокацій у Феодосії, ані ефективно їм протидіяти, лише зайвий раз нагадує — не можна довіряти безпеки країни інституції, що безпосередньо виводиться із засадничо антиукраїнського НКВД-КҐБ. І персонал якої, не виключено, й досі нафарширований московською агентурою. Як, зрештою, й усі інші нібито "нєзалєжні" державні органи.

Чого варта лише зліквідована в Польщі, але актуальна у нас загроза шантажу українських високопосадовців. Вона ж  може походити не лише від осіб чи кланів, які мають каґебешний "компромат" на них, а також від московського ФСБ-ҐРУ, вірогідного власника всіх каґебістських архівів.

Та для справжніх змін потрібен, однак, не лише закон про люстрацію. Потрібна ще й передача всіх архівів совєтських спецслужб незалежній державній інституції, роль якої у Польщі виконує Інститут національної пам"яті. Саме тут кожна жертва режиму може ознайомитися з власним досьє — якщо таке існувало. Тут науковці можуть отримати будь-яку справу для вивчення, і саме ІНП уповноважений законом здійснювати люстраційні розслідування.

Без таких архівів і повноважень свіжостворений український Інститут національної пам"яті матиме не більше суспільного значення, ніж яке-небудь Товариство охорони пам"яток чи, скажімо, "Просвіта". Великої шкоди від нього, звісно, не буде, але й великої користі — теж.

Зараз ви читаєте новину «Україні потрібен закон про люстрацію». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1639
Голосування Чому я не голосуватиму за Юлію Тимошенко на президентських виборах у 2019 році?
  • Вона вже була у владі і показала всі свої можливості
  • Країні треба президент іншої якості
  • На жодних виборах не голосував ні за неї, ні за партію "Батьківщина"
  • Ще не визначився з кандидатом
  • Голосуватиму за Тимошенко
Переглянути
Погода