На президентських виборах у Франції впевнену перемогу отримав кандидат від правлячої правої партії "Союз за народний рух" Ніколя Саркозі. Результат, зрештою, очікуваний. Іще до голосування, згідно з опитуваннями громадської думки, люди віддавали перевагу саме йому.
Загалом, симпатії до правих партій і недовіра до лівих є нині загальноєвропейською тенденцією. Чого варта лише традиційно "соціалістична" Швеція, де торік уперше за 28 років до влади прийшли праві. Крім цього, Саркозі підтримав чинний президент Франції Жак Ширак, який до останнього часу користувався значною народною підтримкою. Однак не це головні причини перемоги екс-міністра внутрішніх справ, сина імігранта з угорським корінням.
На відміну від українців, європейці не звикли голосувати "за покликом серця" або ще чиїмось покликом. Їхній вибір зазвичай обумовлюють конкретні міркування: що я виграю від того, що до влади прийде саме цей кандидат? Особисті симпатії чи навіть політичні переконання відходять на другий план.
Одна з двох провідних країн ЄС має нині найбільший у Європі зовнішній борг
Саме через прагматичний підхід французів перемога Саркозі цілком зрозуміла. Адже, незважаючи на свою позірну благополучність, Франція перебуває в стані економічної кризи. Головна причина — застаріла соціально-економічна модель, побудована генералом Де Голлем наприкінці 60-х років минулого сторіччя. Це такий собі "соціалізм по-французьки", який ґрунтується на переважній державній власності, великих соціальних виплатах населенню та дуже високих податках. Зрештою, одна з двох провідних країн ЄС має нині найбільший у Європі зовнішній борг (треба ж десь брати гроші на пенсії та соціальну допомогу), непривабливий інвестиційний клімат та постійний виїзд із країни активної частини населення — понад 1,5 млн осіб за останні два роки, передусім молоді. Іще можна додати й проблеми з іммігрантами з арабських країн, яким вигідно отримувати шалені виплати по безробіттю і нічого не робити — такий собі соціальний паразитизм.
Передвиборна програма Ніколя Саркозі була своєрідним посланням саме до активної, підприємливої частини французького суспільства, що бажала реформ. Тут тобі й пропозиція про зменшення податків (не більш як 50 % від загальної суми доходів). І перебудова пенсійної системи у бік збільшення справедливості нарахування грошей. І боротьба з нелегальною імміграцією. Зрозуміло, насамперед Саркозі підтримали середній клас та консервативна частина суспільства, яких обурювали пропозиції кандидатки-соціалістки Сеголен Руайяль, на кшталт легалізації одностатевих шлюбів. Але ж за правого кандидата також проголосували, наприклад, студентство та фермери, які традиційно є виборцями лівих. Очевидно, що в основі їхнього вибору лежала турбота за власний гаманець — вона й підказала, хто для них буде вигіднішим. А політика, за великим рахунком, тут ні до чого.
Обрання Саркозі президентом навряд чи вплине якось на відносини Києва та Парижа або ж на позицію цієї країни щодо можливого приєднання України до ЄС. Але минулі французькі вибори цікаві для нас як приклад вміння людей робити свідомий вибір. Франція дуже переконливо засвідчила: в Європі може перемогти лише той, хто пропонує конкретні програми та заходи, а не пустопорожні гасла. Саме це є напрочуд актуальним для України, де за політиків люди досі голосують "серцем". А потім дивуються, чому їхній гаманець порожній.
8 
35413
Коментарі