Україна могла б жити краще за Кувейт

 

Якщо погіршуватиметься продовольча політика держави, то криза в країні наростатиме, вважає директор Київського офісу Інституту Кеннана 50-річний Ярослав Пилинський.

— Без штучного втручання тепер голод в Україні неможливий, адже 30 відсотків українців живуть у селі, а 65–70 годуються з власних городів чи землі своїх родичів. Це в Росії раз на чотири–сім років, залежно від кліматичної зони, трапляється катастрофічний недорід. Бо поганий клімат і землі недостатньо родючі. В Україні ж навпаки — навіть без особливого нагляду ростиме і картопля, і квасоля, і різна городина. Цього року вони добре вродили. Проте люди не можуть продати зібране за гідну ціну. Як і зерно. Якщо погіршуватиметься продовольча політика держави, то криза в країні наростатиме.

Зараз у селах вирізають худобу. За рік у селі, де я живу влітку, поголів'я впало з 55 корів до 25. Сусіди на моєму кутку сказали, що наступного року корови не триматимуть. Зменшення поголів'я триває. За рахунок чого працюватимуть сирзаводи і молокозаводи, незрозуміло.

За президента Леоніда Кучми, коли проводили останню ваучеризацію земель, розвалили колгоспи замість того, щоб допомогти селянам трансформувати їх у фермерські кооперативи. Роздали сертифікати на землю. Це зробили зокрема і для того, щоб приватизувати кооперативну власність — маслобійні, елеватори, сирзаводи, ковбасні цехи тощо. Усе це пішло мимо селян, хоч і будували за їхній рахунок — за невиплачені трудодні. Приватний завод приймає молоко по 3 гривні за літр, а в місті його — розбавлене та знежирене — продають за десятку. На різниці цін заробляють усі, крім самих селян.

У когось є нафта і газ, а у нас — зерно. Україна-житниця могла б жити краще за Кувейт. Якби правильно організувала виробництво зернових та справедливо розподіляла зернову ренту серед громадян.

На Заході давно зрозуміли, що людина — це капітал, у який треба вкладати. Накопичення наукових знань набагато прибутковіше, ніж розвиток будь-якої сировинної галузі. А у нас замість того, щоб будувати державу загального добробуту, в якій діє соціальний договір і є належний перерозподіл доходів, перестрибнули назад — у ранній капіталізм, а подекуди й у феодалізм. Навіщо будувати поліклініку, вона ж не приносить користі — думає собі такий капіталіст чи феодал. Так само йому не потрібні школи, дитсадки, мистецькі гуртки чи спортивні секції. Розуму вистачає лише отримати швидкий прибуток і вивезти кошти за межі держави.

×