Основним великим розчаруванням минулого року залишається вкрай низький рівень економічної свободи. Він гальмує зростання, інвестиції та тримає країну у пастці бідності.

Найпершою проблемою є безпека бізнесу. Втручання силових органів набуло безпрецедентних масштабів. Найбільші вороги економіки — економічні підрозділи силових відомств — залишаються без змін. Фіскальна служба — також. Приватизацію й запровадження прозорого ринку сільськогосподарської землі знову відклали — змарновано два потужних шанси запустити економічне зростання. Відкладено і третій — запровадження податку на виведений із країни капітал замість податку на прибуток. Воно мало запрацювати з 1 січня 2018 року, а нині обіцяють із 2019-го.

Позаторік податкове навантаження на економіку знизили на 3–4%, що стало одним із факторів початку її зростання. Але торік його знову збільшили на стільки ж за рахунок розширення бази оподаткування. Негативна тенденція зберігається цьогоріч. Доходи держави наближаються до 45% валового внутрішнього продукту, що унеможливлює ріст економіки.

Усі інструменти запуску економічного зростання знову відклали на майбутнє. Це найгірша новина для інвесторів, підприємців, найманих працівників та їхніх сімей. Адже мляве зростання з'їдає інфляція. Тут треба згадати негативний внесок чергового збільшення мінімальних зарплат, не обґрунтованого економічними показниками. Щоб оцінити очікуваний рівень загрози, до цього треба додати все стрімкішу трудову міграцію. Вона вже спричиняє нестачу кадрів у багатьох галузях і регіонах.

Другим безперечним розчаруванням року є антикорупційна боротьба. Національне антикорупційне бюро й Генпрокуратура розкрили й передали до суду багато справ. Але там вони розвалилися або зависли. Все це відбувається на тлі конфлікту між правоохоронними органами, спроб позбавити НАБУ незалежності, непрацездатного Нацагентства із запобігання корупції та відкладення створення Антикорупційного суду. Картина сумна, особливо якщо додати фактичне заморожування найважливішої антикорупційної реформи — реформи управління державними підприємствами.

Ситуація в країні виглядає загалом непогано, на перший погляд. Військовий конфлікт заморожений, економіка почала зростати, внутрішньополітичні протистояння залишаються бурями в склянці, а світ розширює підтримку України. Однак ситуацію треба порівнювати з очікуваннями громадян: активна меншість прагне значно інтенсивніших реформ, пасивна більшість — значно суттєвішого зростання добробуту. А найбільша загроза соціальній стабільності постає не в момент найбільших викликів, а коли ситуація починає покращуватися.

Повільні, обмежені й суперечливі зміни знекровлюють економіку, політику й соціальний лад. Якщо хірургічна операція довготривала, але нема знеболення і зупинки кровотечі, то пацієнт не доживає до успішного її завершення. Значить, або треба пришвидшитися, або зупиняти кровотечу та тамувати біль — і єдиним шляхом це зробити є стрімке економічне зростання.

Валерій ПЕКАР, Андрій ДЛІГАЧ, експерти платформи "Нова країна"

×