Розгляд справ в Україні тягнеться роками

 

Україна посідає четверте місце за кількістю заяв, що їх має розглянути Європейський суд із прав людини.

— Більшість звернень до євросуддів пов'язані зі системними проблемами українського судочинства, — каже голова правління Української Гельсінської спілки Євген Захаров, 59 років. — Перша з них — невиконання судових рішень. У нас дуже багато людей не можуть вибити заборговану зарплату чи інші законні виплати. Тому на невиконання вердиктів скаржаться службовці-пенсіонери, шахтарі, яким не видали грошей на оздоровлення від професійних захворювань, учителі. У держави на це грошей нема, а підприємства-боржники збанкрутували. До всього, діє мораторій, за яким ці підприємства мусять розрахуватися спочатку з бюджетом, а вже потім — із людьми.

Друга проблема — тривалість провадження. Шоста стаття Конвенції з прав людини передбачає, що судову справу мають розглянути "в розумні терміни". А в Україні це розтягується на роки. Наприклад, заяви, які Україна програла в Європейському суді: шість років провадження, шість років і три місяці, 10 років... Цивільні справи розглядають іще довше, ніж кримінальні. У нас три ланки судочинства: районний суд, апеляційний суд та касаційний суд. Касаційним, за законом, є Верховний суд, а він завалений справами. Такі шафи там стоять, що страх Божий! Щороку кількість справ зростає на 10 тисяч.

×