Понеділок, 14 січня 2008 19:11

Прорив надурняк не робиться

Юлія Тимошенко минулого тижня повідомила, що вже готовий проект програми її уряду. Створено його на основі "бютівського" "Українського прориву". А коли урядова програма буде доопрацьована, в Українському домі пройдуть громадські слухання.

Моє перше ознайомлення з "Українським проривом" відбулося ще торік навесні в Інтернеті. Як патріот і громадянин, я не полінувався зайти на сайт БЮТу й подивитися: а що ж такого справді нового нам пропонують?

Тоді пропонувалося якнайактивніше ділитися своїми ідеями. Але чи пропозиція була сформульована непереконливо, чи не окреслено наслідки — ділитися, незважаючи на щире бажання допомогти рідній країні, я не став. Бо дуже вже відгонило від всієї цієї затії "шарою". Мовляв, ви нам давайте ваші ідеї, а ми їх швидко тут втілимо і всім одразу буде добре.

Хотілося б, щоб наступні обговорення в Українському домі не стали продовженням тієї інтернетівської гри: ви нам ідеї надурняк, а ми вам їхнє втілення — теж так само. І буде всім все надурняк.

Ви нам давайте ваші ідеї, а ми їх швидко тут втілимо

Але так ніколи не було, не є і не станеться. Не тому, що українці на загал такі вже скупі на ідеї. Просто прорив так не робиться. Бо він — це мобілізація всіх сил суспільства на одній конкретній ділянці, коли відбувається перехід з одного стану в інший, з одного середовища в інше — за межі, у інший всесвіт. Або, як казав даремно підзабутий Іван Франко, "обриваються звільна всі пута".

Саме пута і тримають нас у стані корумпованого, недемократичного, негромадянського суспільства і не дають перейти у інший стан. Туди, де всі оті "не" зникнуть, бажано ще й щоб разом.

Але ж самі вони ні з якого доброго дива не відпадуть. І тут вже бажано звернутися до досвіду інших. Як стався прорив у наших західних сусідів? А дуже просто — там свого часу з"явилося багато вільних громадян. Настільки багато і настільки вільних, що вони змогли не лише самі себе утримувати, а ще й мали час контролювати державу, спрямовувати її у потрібному їм напрямі. Було створено таку прозору й однозначну систему оподаткування та розподілу державного бюджету, що звела до мінімуму зловживання з боку чиновників. Ось у цьому і був прорив.

Утім, і цього виявилося замало, адже бажаючих позловживати є досить у будь-якому суспільстві. Тому на допомогу першому прориву було зроблено другий і вирішальний — забезпечено безперешкодний розвиток і функціонування незалежної судової влади, відпрацьованість у судах процесуальних дій, що мали відкритий і змагальний характер. А також гарантовано невідворотність покарання за злочини та непов"язаність покарання з соціальним чи майновим статусом правопорушника. Саме ці зміни стали фундаментом, основою сучасного громадянського суспільства та правовідносин у державах, які в нас прийнято називати європейськими. Це, власне, і забезпечило їм прорив там, де ми ще тільки приміряємося.

І щоб таки зробити "Український прорив", треба нарешті усвідомити дві речі. По-перше — не можна подолати все і одразу, як би цього не хотілося. По-друге — припинити вважати, що українська писанка найписаніша у світі, а вишиванка —  найвишиваніша. Досвід уже є, його лише треба використовувати.

Зараз ви читаєте новину «Прорив надурняк не робиться». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода